Тебе не хвалили — зате купували тістечко.
Ти почувалася непоміченою, але отримувала десерт.
Солодкий смак дитинства — єдиний, де ти могла відчути тепло.
Тоді й не дивно, що тепер їжа дорівнює любов. Турбота. Безпека.
А ЯК ЦЕ ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ЗАРАЗ, У ТВОЄМУ ДОРОСЛОМУ ЖИТТІ?
Ти їси навіть тоді, коли не голодна — бо так навчилася.
Ти заїдаєш тривогу, бо не знаєш, як інакше втішити себе.
Ти їси тільки “правильне” і боїшся їжі, бо вона загроза.
Ти не контролюєш апетит, бо саме їжа твоє єдине дозволене задоволення.
А ЯКЩО ТЕБЕ КАРАЛИ ЇЖЕЮ…
“Погано поводишся залишишся без вечері”
“З’їж кашу, а то я образжуся”
“Ти погана дівчинка ніяких солодощів”
Тоді їжа перетворюється на покарання.
Сором за кожен шматок, провина після кожної ложки.
І раптові зриви, коли ти їси злісно, жадібно, назло…
А ЯКЩО ЇЖА ЗАМІНЯЛА ЕМОЦІЇ…
Сумуєш ось тобі цукерка
Образили з’їж щось, полегшає
Злишся не злись, краще шоколад
Так замість проживати ти заїдаєш.
Холодильник це місце, де не питають, чому тобі зле(((
Це простий і знайомий ритуал: емоції не відчути лише проковтнути.
А ЯКЩО МАМА ГОДУВАЛА, АЛЕ НЕ ЧУЛА…
“Ти не можеш бути голодна, ти щойно їла!”
“Доїдай я ж старалася/ я образжуся!”
“Не підеш гуляти, поки не з’їси все!”
Тоді їжа стає не про голод, а про обов’язок. Про контроль. Про маніпуляцію.
І зрештою ти втрачаєш зв’язок зі своїм тілом.
Ти їси не тому, що хочеш, а тому, що “ТАК ТРЕБА”
І справа не в силі волі!!!!!
Не в режимі!!!!
І навіть не в “любові до шкідливого”!!!!
То про глибинні сценарії…
Ті, що заклалися ще в дитинстві.
Ті, які навчили тебе мовчати, коли ти голодна.
Їсти, коли хочеться плакати.
Терпіти, коли вже сито.
Як це змінити? Дівчатка вам цікаво?
