⚠️ Далі буде боляче⚠️ Ви коли-небудь ловили себе на тому, що чекаєте знака? Побачити пір’їнку, число 11:11 на годиннику, випадкову фразу від незнайомця – і вирішити, що це відповідь на ваше запитання. А тепер чесно.

і дні стоять, загорнуті у дим, але цвіте розтерзана левада і пахне небом, вічним і живим. ​І крізь залізо, випалене вщент, проб’ється слово, чисте і просте. Цей епохальний, зболений момент переболить, минеться, проросте. ​Бо є

Чоловік, після якого треба три дні приходити до тями, не любов вашого життя. Це ваша нервова система впізнала знайому рану. Коли серце калатає, долоні мокрі, ви не спите і перевіряєте телефон сто разів за вечір

Не в спортзалі, де ти відпрацьовуєш калорії як покарання. Не на весіллі, де треба було зобразити веселість, бо всі дивляться. А просто так. Бо всередині щось грає і тіло саме пішло. Не пам’ятаєш. Я знаю.

Це не лінь. Це не “просто настрій”. Це ангедонія – і вона набагато складніша, ніж “втратив інтерес до життя”. Слово це, до речі, зовсім не нове. Йому більше ста років, воно зʼявилось ще наприкінці 19

Ви стоїте на дні народження подруги. Танцюєте, смієтесь, легко тримаєте розмову з незнайомцями. А всередині ніби хтось стоїть трохи збоку і дивиться на всю цю сцену як на виставу за склом. І от через день

КОЛИ ТІЛО ГОВОРИТЬ “СТОП”, А ВИ ПРОДОВЖУЄТЕ ТЯГТИ ЛЯМКУ Знаєте цей стан, коли лоб уже розбитий об одну й ту саму стіну втретє, вчетверте, вп’яте, а ви все одно розганяєтесь для нового удару? Тіло вже

Продовжую тему паліативної психології: чому горювання за живою людиною це не дивацтво, а нормальний і майже неминучий психічний процес. Люди часто соромляться сліз, які приходять, коли близька людина ще жива. “Мама ще тут, чого я

Люди приходять до мене і кажуть одну і ту саму фразу з різними словами: “Я хочу навчитись бути спокійнішою”. Перекладаю: я хочу перестати відчувати те, що відчуваю, бо мені за це соромно. Ні. Не тут.

Ви можете заробити більше. І за два тижні від цих грошей не залишиться сліду. Не тому, що ви погано рахуєте. А тому, що у вашій психіці є список незакритих справ, і гроші йдуть туди першими.

Продовжую тему паліативної психології: чому доглядальником в родині завжди стає конкретна людина, і це майже ніколи не випадковість. У кожній родині, де хтось важко хворіє, є одна людина, на яку лягає все. Готування їжі, ліки

Розкажу вам історію з практики. Жінка приходить не з запитом “як зберегти шлюб”. Вона приходить з симптомом. Безсоння. Панічні атаки о третій ночі. Оніміння в руках. Апетит або зникає, або з’являється жор без міри. І