Нарцис і його “безумовна любов”
чому мать його це так боляче
У стосунках з нарцисом є момент, який здається магією. То початок. Він (чи вона) дивиться на вас так, наче ви ДОСКОНАЛІСТЬ. Говорить те, чого ви, можливо, ніколи не чули від власної матері
Ти найкрасивіша
Ти геніальна
Я тебе обожнюю просто так, просто за те, що ти
Це стадія “бомбардування любов’ю”, і вона небезпечна тим, що дуже схожа на БЕЗУМОВНУ МАТЕРИНСЬКУ ЛЮБОВ, яку кожен із нас прагне відчути хоча б раз у житті
Нарцис наче стає тією матір’ю, якої вам не вистачало люблячою, захопленою вами, приймаючою
Але є пастка!!!
Це не любов.
Це психологічна проекція.
Нарцис не просто грає роль ідеального партнера.
Він стає “матір’ю”, щоб викликати у вас відповідну реакцію зробити вас теж “матір’ю” для нього.
То обмін
“Я буду твоєю матір’ю, якщо ти станеш моєю”
Чому він це робить?
У нарциса не було справжнього відділення від матері в дитинстві. Він не став самостійною людиною. Він залишився психологічно злитим з матір’ю, і тому досі не здатен жити без цієї симбіотичної прив’язаності.
Він постійно “носить” свою маму в собі, і тому йому легко “стати мамою” для когось іншого на початку стосунків
Але що трапляється далі?
А далі нарцис раптово “вимикає” цю материнську проекцію(((
Він більше не любить вас “просто так”
Він більше не обожнює вас
Він більше не ваш “психологічний рятівник”
І ви як дитина, якій раптом сказали
ВСЕ. МАМИ БІЛЬШЕ НЕМАЄ
То і є той біль, про який говорять жертви нарцисичного насильства. То не просто розчарування в людині.
Це досвід втрати матері, навіть якщо вам 40, і навіть якщо ви чоловік.
Ви стаєте внутрішньою сиротою.
І тому вам так важко “ВІДПУСТИТИ” нарциса.
Бо він торкнувся найглибшого болю того місця всередині, яке завжди хотіло бути безумовно прийнятим
Ідеалізація у нарцисизмі завжди обмін
У таких стосунках усе взаємне, але не здорово-взаємне.
“Я ідеалізую тебе, щоб відчути себе ідеальним через тебе. А ти ідеалізуй мене, щоб відчути любов через мене.”
ЦЕ НЕ ЛЮБОВ, ЦЕ УГОДА!!!!!
Угода двох зранених внутрішніх дітей, які видають одне одного за “ідеального батька/матір”, а потім карають за те, що це лише ілюзія…
Як пережити цю втрату і повернутися до себе?
Найперше визнайте масштаб болю. Це не просто “НЕВДАЛИЙ РОМАН”. То втрата ілюзорної матері. Це відчуття, що зник хтось, хто, здавалося, бачив вас по-справжньому і любив безумовно.
І ЦЕ ГОРЕ СПРАВЖНЄ. Воно потребує визнання, як втрата близької людини. Плачте. Пишіть. Розповідайте.
Назвати біль то вже почати зцілення
Друге зрозумійте, що ви втратили не любов, а її симуляцію(((
Так, вона була переконлива. Так, вона була схожа на щось справжнє
Але те, що розчинилося це ілюзія.
Любов, яка зникає після першої критики не є любов’ю
Це було про потреби іншої людини, а не про вас
Третє поверніть собі те, що було віддане.
Поверніть собі свою здатність любити. Своє тепло. Свій ідеалізм.
Це не було “ЗГАЯНО ДАРМА”
ТО ваше. Ви здатні на глибоку прив’язаність, на довіру, на ніжність. Просто тепер варто скерувати це в бік тих, хто також може тримати любов і не зникати.
І, нарешті, найважливіше
станьте тією самою “матір’ю” для себе, якої вам не вистачило.
Підтримайте себе, коли боляче. Візьміть себе на руки. Обійміть себе, коли весь світ здається холодним.
Ви можете стати собі тим, чого не дали інші
