НІЖНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ЗУСТРІЧІ З СОБОЮ

Ці запитання не для діагнозу чи тесту
Це запрошення сісти поряд із собою, без масок, і запитати себе голосом любові, а не осуду
У ЯКИЙ МОМЕНТ Я НАСПРАВДІ ПЕРЕСТАЛА ВІДЧУВАТИ СЕБЕ?
Не просто функціонувати
Не просто реагувати
А саме відчувати себе
Свій біль
Радість
Потреби
Бажання
У ЯКИЙ МОМЕНТ Я СТАЮ ЖИВОЮ, НЕПРИКРИТОЮ, СПРАВЖНЬОЮ?
Хто я, коли не стараюся подобатись?
Без ролей, без очікувань
Чи я знаю себе поза чужими бажаннями? Чи залишаюся я в кімнаті, коли вийшли всі, кому я “потрібна”?
ЩО В МЕНІ ПЕРЕЛЯКАНЕ І ВСЕ ЩЕ ЧЕКАЄ, ЩО ЙОГО ПОЛЮБЛЯТЬ?
Маленька частина всередині
Та, яку весь час обіцяли побити, залишити, знецінити
Вона досі чекає, що хтось її визнає, перш ніж вона це зробить сама
КОЛИ ВПЕРШЕ МЕНЕ ЗРАДИЛИ І ЯК Я ВЧУСЯ ЗНОВУ ДОВІРЯТИ?
Не просто згадати ситуацію, а відчути тіло
де оселився біль,
де навчився не вірити,
де досі стискається щось всередині, коли хтось обіцяє “ніколи не покину”
ЯКИЙ ГОЛОС ЖИВЕ В МЕНІ: МАМИН, ТАТІВ, СВІЙ, ЧИ ЩЕ ЧИЙСЬ? ( ЧИ ХТО ТАМ ПІЗДІТ?)
Той, що критикує
Той, що шепоче
“Ти перебільшуєш”
“Ти слабка”
“Тримайся”
Це не твій голос, це привнесене.
Але ти можеш вибрати інший!!!!
ЯК Я РЕАГУЮ НА БЛИЗЬКІСТЬ І ЧОМУ ЧАСТО ХОЧЕТЬСЯ ТІКАТИ?
Коли хтось надто близько це небезпечно
Серце пам’ятає
любов = біль
І тіло хоче рятуватись Хочеться сховатись, відсторонитись
А що було б, якби любов була лагідною?
ЯК Я ЗАЗВИЧАЙ ЗАХИЩАЮСЬ І ЧОМУ ПОТІМ ВІДЧУВАЮ СЕБЕ ЧУЖИМ?
Гнів
уникання
сарказм
контроль
замороження
Захисти сильні
Але після них ВІДЧУЖЕННЯ Від себе, від інших
Від Життя
КОГО Я ПЕРЕНОШУ НА КОЖНОГО НОВОГО ПАРТНЕРА?
Матуся
тато
перше кохання
той хто втік хто зрадив…
Я дивлюсь у твої очі, але чую голос когось іншого
І доки не впізнаю, кого не відпустила, я не зможу бути справжньою/справжнім у новому
У ЯКИХ СТОСУНКАХ Я СТАЮ ДИТИНОЮ, А В ЯКИХ БАТЬКОМ?
Інфантильність гіперконтроль
ідеалізація
знецінення
То не “погана поведінка
То сценарій
Де я часто вже грала ці ролі Але чи хочу я їх грати далі?
ЩО В МОЄМУ ЖИТТІ ПОСТІЙНО ПОВТОРЮЄТЬСЯ ХОЧ Я І КЛЯНУСЯ, ЩО “ЦЬОГО БІЛЬШЕ НЕ БУДЕ?
Той самий тип болю
та сама відмова
те саме відчуття покинутості
Сценарій шукає реалізації
І доки я його не розпізнаю він буде писати мені нову роль у старій п’єсі
Це інтерв’ю, яке проходить лише тихо
Лише із собою
Це не діагностика
Це сповідь
Твоя щирість із собою вже терапія
Твоя присутність у питанні вже крок до глибини
Не поспішай відповідати
Просто слухай, як тіло шепоче
Істина завжди там
Я з тобою ♥️

Поділитися постом:

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Останні публікації

Підписка на оновлення

Щоб не загубити, можу деколи про себе нагадувати, не частіше разу на місяць.
Кошик