Чи чому ти не унікальний… а просто боїшся бути нормальним?
Ти коли-небудь ловив себе на думці
“Зі мною все інакше”?
Не просто складно чи багатошарово, а ІНАКШЕ настільки, що поради не працюють, терапія “не для тебе”, а книги з психології здаються банальними?
Ця “інакшість” може виглядати як глибоке розуміння себе чи світу. Але часто… то просто СТРАХ
Страх бути нормальним
Страх визнати, що на тебе теж діє психіка.
Що в тебе теж є прив’язаність
Що ти теж відчуваєш біль, коли тебе ігнорують
Що твої захисні реакції не унікальні, а ПЕРЕДБАЧУВАНІ
І що травма то не твоя геніальність, а біль, який ти загорнув у блискучий фантик.
Синдром просунутої унікальності це коли людина настільки вірить, що вона поза межами людського досвіду, що ВТРАЧАЄ КОНТАКТ З РЕАЛЬНІСТЮ!!!!!!
“Мою ситуацію НІХТО НІКОЛИ НЕ ЗМОЖЕ ЗРОЗУМІТИ!”
І звучить ніби шляхетно, правда? Але насправді – глуха стіна.
Чим сильніше ти тримаєшся за свою “інакшість”, тим далі ти від можливості
РОЗДІЛИТИ, РОЗІБРАТИ, ПРОЖИТИ.
То не унікальність
ТО ІЗОЛЯЦІЯ
З часом вона переростає в апатію. Таку, що вже й не хочеться, аби хтось зрозумів
Бо ТИ ЗАНАДТО ІНШИЙ, щоб із кимось говорити. Занадто розумний. Занадто тонкий. Занадто…
І що далі?
Один
Високомірний
Втомлений
І БІЛЬШЕ НЕ ЖИВИЙ
Бути собою то нормально.
Але якщо твоє “бути собою” – то є вибір не вчитися, не досліджувати, не бути вразливим… то це не індивідуальність
Це ЗАХИСТ
Це ВТЕЧА
Це ПАСТКА УНІКАЛЬНОСТІ
Бережи себе твоя Ляля
