Колись суспільство жило за правилами
“Треба! Повинен! Зроби!”
Наші дідусі й бабусі йшли на роботу,
не задумуючись, чи “подобається” їм.
Ми жили в епоху, де панував пуританізм,
аскетизм, сувора мораль, дисципліна, працьовитість
і повне підпорядкування життя “правильності”.
Задоволення? Гріх! 🙅♀️
І що тепер?
Мені здається, ми зробили різкий розворот на 180 градусів!
З пуританства ми кинулися в обійми гедонізму.
Тепер ми живемо заради задоволення, свята, розваг.
“Все добре, поки приємно!” ось наш новий девіз
Звучить класно, правда?
Нарешті можна розслабитись,
не мучити себе…
Але тут криється один підступ
Великий такий підступ! 👇
Ми стали панічно боятися болю та страждання.
Будь-який дискомфорт, будь-яка неприємність
ми біжимо від них, як від вогню!
Ми шукаємо обхідні шляхи,
адже “щось не так, якщо некомфортно”.
І що це означає для нас?
Регрес! 🙎⏩👶
Ми біжимо від будь-якої фрустрації,
від усього, що може бути болісним.
А знаєте, що найстрашніше?
Ми позбавляємо себе розвитку!
Бо фрустрація то і є розвиток! ❤️
Уявіть спортзал:
ви відчуваєте біль у м’язах,
але саме цей біль робить вас сильнішими.
Так само і в житті
складні моменти, виклики, неприємності
це наші “тренування”.
Це не про мазохізм,
а про готовність зустріти виклики,
які роблять нас кращими, мудрішими, сильнішими.
ПОТРІБЕН БАЛАНС!!!!
Нам потрібно навчитися знаходити золоту середину
між тотальною “повинністю” минулого
і всеохоплюючим прагненням до задоволення сьогодення.
Адже справжнє життя
це не лише свято,
але й ріст,
який часто супроводжується певними труднощами
Що ви думаєте про це?
Чи погоджуєтеся, що ми стали занадто вразливими до дискомфорту?
Цем Ляля
