Терапія Стихіями і несвідомими процесами
Ритуал це не магія в побутовому розумінні. Це психічний механізм, який допомагає нашій свідомості завершити, прийняти і перевести енергію з однієї форми в іншу.
Коли ми “викидаємо” досвід, не проживши його – він не зникає.
Він осідає всередині, утворюючи напругу, тінь, симптом.
Трансформація це акт поваги до минулого.
Ми кажемо: “Я визнаю, що це було. І дозволяю цьому стати чимось іншим”.
ЗЕМЛЯ – ІНТЕГРАЦІЯ І ЗАВЕРШЕННЯ
Земля приймає, переварює, повертає у спокій.
Закопати предмет чи записку це не забути. Це дати досвіду місце, де він може розкластися.
Так психіка інтегрує біль, який уже не потребує боротьби.
Намір: “Ти більше не мусиш боліти. Я відпускаю тебе в ґрунт, де все перетворюється на життя”.
ВОГОНЬ – ОЧИЩЕННЯ І ІМПУЛЬС
Вогонь діє там, де свідомість застрягла.
Він перетворює образи на рух.
Коли ми спалюємо написане – ми дозволяємо вогню зробити те, чого не змогли словами.
Він допомагає психіці перейти від мислення до дії.
Намір: “Я звільняю енергію, яка тримала мене в минулому. Я обираю рух”.
ПОВІТРЯ – КОМУНІКАЦІЯ І ДОВІРА
Повітря -мова несвідомого. Воно переносить сенси туди, де наш контроль закінчується.
Роздуваючи попіл чи кидаючи насіння, ми символічно передаємо намір у поле.
Психіка отримує дозвіл на розслаблення, бо тепер “все почуто”.
Намір: “Я довіряю, що моє бажання знайде свій шлях”.
ВОДА- ЕМОЦІЙНИЙ ПОТІК
Вода не чинить опору. Вона знає, що шлях завжди є.
Коли ми відпускаємо по воді кораблик із бажанням – ми дозволяємо ситуації рухатись без контролю.
Так психіка вчиться відпускати.
Намір: “Я не тримаю. Я дозволяю жити тому, що повинно текти”.
Кожна стихія – це спосіб дати тілу і несвідомому сигнал:
“Те, що відбулося, має право на існування. Але тепер я вибираю, щоб воно стало ґрунтом, а не тягарем”
Бо у терапії, як і в природі, ніщо не зникає – усе змінює форму
Ляля




