Роль СПАСАТЕЛЯ то не героїзм!
ЦЕ КРИК
Беззвучний, затиснутий десь між грудьми і горлом
Це “поможіть мені”, загорнуте в “я рятую тебе”
Бо інакше не витримати. Бо інакше зламаєшся вголос
Коли болить так глибоко, що доторкнутися значить розірватися
Коли сором за свою тріщину сильніший, ніж співчуття до себе
Ти хапаєшся за чужу біду, мов за рятувальний круг
Наче витягнувши когось витягнеш себе
Але ні
Це ілюзія!!!
Це обхідна дорога
Це спосіб обійти свою власну рану знову
І знову І знову І знову І знову
Поки не залишишся наодинці з нею коли вже нікому буде дякувати
СПАСАТЕЛЬСТВО — ЦЕ НЕ ДОБРОТА
Це втеча
Це засліплення коли бачиш усе крім себе.
Бо дивитися на себе НЕСТЕРПНО
Але справжнє милосердя починається з повороту вбік своєї болі
З того, щоб не тікати, а залишитися поруч
З тим, що ти ховаєш роками
З тією дівчинкою, що плаче в тобі мовчки поки ти обіймаєш інших
Перестань рятувати, якщо хочеш повернути себе!!!
Не чіпляйся за чиїсь драми, щоб не чути свою
Справжня турбота починається з того, щоб сказати собі
Я БАЧУ ТЕБЕ
Я ЧУЮ ТЕБЕ
Я БІЛЬШЕ НЕ ПРОМІНЯЮ ТЕБЕ НА ЧУЖУ ПОДЯКУ
Я ЗАЛИШАЮСЬ ІЗ ТОБОЮ, КОЛИ БОЛИТЬ
Тобі не треба нікого витягувати
Тобі треба навчитись залишатись у собі
Не втікати
Не губитись
Не розчинятись
Бо саме з цього — з болісного дотику до себе — починається справжнє життя
