Міф про Нарциса змушує замислитися, якою трагедією для людини може стати втрата власного «Я».
Прекрасний юнак Нарцис, побачивши у воді своє відображення, яким його мати, безсумнівно, пишалася б, закохався в нього і почав розмовляти з ним. Німфа Ехо також закохалася в Нарциса й повторювала його слова. Красеня обманули і Ехо, і його відображення: у воді він побачив свою найкращу та найдосконалішу частину, однак там не відобразилися, наприклад, його спина, його тінь, бо все це ніяк не відповідало його улюбленому образу.
Ця стадія самозамилування цілком порівнянна з прагненням до величі, а наступна стадія всепоглинаюча туга за собою з депресією.
Нарцис хотів бути лише гарним юнаком і повністю відкидав своє справжнє «Я», хотів стати просто красивою картинкою.
Часто досягнення цієї мети призводить до загибелі. У цьому випадку, за словами Овідія, Нарцис був перетворений на квітку.
Ця смерть стала логічним завершенням його зосередженості на уявному «Я». Адже не лише «прекрасні», «добрі», приємні почуття надають нам життєвих сил і роблять наше існування більш осмисленим.
ВЕЛИЧЕЗНУ РОЛЬ У ЖИТТІ ВІДІГРАЮТЬ ТАКОЖ ПОЧУТТЯ БЕЗСИЛЛЯ, СОРОМУ, ЗАЗДРОСТІ, РЕВНОЩІВ, РОЗГУБЛЕНОСТІ, ЛЮТІ Й СКОРБОТІ ТОБТО ТІ ЕМОЦІЇ, ВІД ЯКИХ МИ ВОЛІЛИ Б ПОЗБУТИСЯ
У процесі психотерапії ми отримуємо можливість відчути їх і правильно інтерпретувати.
Наш внутрішній світ набагато багатший і привабливіший за «красивий образ». Нарцис закохався в ідеалізовану ним власну зовнішність, але ні ті, хто прагне до величі, ні схильні до депресії нарциси насправді не здатні любити себе. Це поклоніння перед власним уявним «Я» не лише робить для них неможливим справжнє кохання до когось, а й позбавляє їх, як це не дивно, здатності щиро полюбити єдину людину, яка повністю залежить від них самих себе.
