У нас не було часу панікувати
Ми виживали!!!
У нас не було мови
Була САМОПЕРЕВІРКА “а чи точно я закрила двері?”
Була НАВ’ЯЗЛИВА ВИНА “а раптом я зробила щось не так?”
Були ТИХІ РИТУАЛИ “якщо зараз тричі перехреститись, все буде добре
і все це звалювали в одну купу
“характер такий”
“вигадуєш”
Ми не були сильнішими. Ми були зашитими. Закритими. Без права на тривогу!
А зараз усе вирвалося.
І це не катастрофа. Це правда.
ЧОМУ ТАК БАГАТО ДІТЕЙ ЗАРАЗ ЖИВУТЬ У НАВ’ЯЗЛИВОМУ СТРАХУ?
Бо мозок підлітка не витримує світ, який несеться на повній швидкості.
Новини, екрани, жорстокість, контроль, порівняння.
І все це щодня, зранку до ночі
Не можна помилитись.
Не можна програти.
Не можна відпустити.
Треба все контролювати. Хоч думки. Хоч миття рук. Хоч числа. Хоч молитви по 17 разів.
ОКР ЦЕ НЕ ПРО СЛАБКІСТЬ.
ЦЕ СПРОБА МОЗКУ ВРЯТУВАТИСЬ
Знайомо?
Мама, а точно я нікого не образила?
А якщо я не так подумала?
А раптом я зробила щось страшне і забула?
Це не “дурня”
Це не “перебільшення
Це ПЕКЛО В СЕРЕДИНІ
Дитина боїться. Вірить цим думкам. Виконує ритуали і ще більше застрягає.
І ТУТ ВАЖЛИВО
Не лаяти
Не соромити
Не тиснути не думай про дурниці
А СЛУХАТИ!!!!
Дивитися в очі
Називати по імені
це ОКР
І воно лікується!!!
Бо якщо ми покоління, що терпіло мовчки
то вони покоління, що хоче і може ВІДНОВИТИСЯ
І ми можемо бути першими, хто не скаже
Ти вигадуєш
а скаже
“Я тебе чую. Я з тобою. І ти пройдеш”




