Я ТУТ. Я ЖИВА. Я Є.
Я ДОЗВОЛЯЮ СОБІ БУТИ.
Я визнаю, що я частина великого роду, що передавав мені й дав мені життя
Я визнаю, що частина мого болю не моя.
Це біль поколінь, які виживали, мовчали, боролись, підкорялись, втрачали, пристосовувались
Я несу в собі не тільки любов і силу роду а й його страхи, заборони, гнів, втрати, тягарі
Сьогодні я свідомо зупиняю цей ланцюг
Я обираю звільнення
Я дозволяю собі перестати повторювати чужі сценарії
Я повертаю кожному його досвід з повагою, без осуду
Я віддаю іншим те, що більше не належить мені
провину, сором, обов’язок “бути зручною”, “терпіти”, “замовчувати”
Я визнаю це було. Але це не моє
Це вже минуле. А я живу тепер
Я пробачаю тих, хто не міг дати мені тепла
Пробчаю тих, хто ранив зі страху, з невміння, з болю
Я більше не тримаю образи в тілі
Я відпускаю
І прошу прощення у тих, кому сама могла заподіяти біль свідомо чи ні
Я більше не повторюю ТАК МАЄ БУТИ
Я питаю ЧОГО ХОЧУ Я?
Я знімаю з себе обітниці, клятви, внутрішні заборони – жити, кохати, радіти, мати більше, ніж мали вони.
Я шаную шлях моїх предків
Я визнаю їхню силу – і їхні помилки
Я більше не рятую їх. І не повторюю
Я дозволяю їм бути тими, ким вони були
Я дозволяю собі бути іншою
Я беру з собою тільки те, що підтримує
любов, гідність, витримку, глибину, доброту
Усе інше залишаю
Я несу лише своє
Я більше не ношу біль, який не пережила
Я несу себе.
Моє життя моя відповідальність
Моя свобода в теперішньому
Я не зобов’язана повторювати страждання, щоби бути гідною любові
Я вже гідна
Я вже достатня
Я вдячна за життя
Я вдячна за тіло, у якому живу
Я вдячна за силу, яка допомогла мені дійти до цього моменту
Я завершую старі цикли
І починаю своє
Я живу
Я відчуваю
Я дихаю
Я дозволяю собі бути
Дякую
