Ніби це тимчасово.
Ніби ще трохи і настане правильний момент.
Але питання в тому, наскільки надовго. Бо звичка відкладати здатна з’їсти все життя(((
Тоді кожна мить перетворюється на підготовку до кращого завтра. Ти не живеш теперішнім, ти його терпиш. Не дозволяєш собі бути задоволеною тим, що є зараз, і підгодовуєш себе надією, що скоро все налагодиться.
Але за такого способу життя майбутнє не приходить. Воно весь час десь попереду. Як сонце на обрії. Скільки не йдеш до нього, воно не стає ближчим. І одного дня виявляється, що ти все життя готувалась жити, але так і не почала.
Коли я побачила цей мурал на стіні я вже знала що я хочу вам написати. Ну і намалювати його для вас
Цем Ляля ❤️
