або що буде якщо мазохіст зустріне нарциса і вони не підуть в терапію
Уявіть що до мене на прийом приходить клієнтка.
Сидить. Мовчить. Посміхається.
Я питаю: як ви?
Вона каже: все добре.
А потім, через сорок хвилин мовчання і посмішок, розповідає що вже три роки живе поруч з людиною яка не знає її імені не запам’ятовує що вона говорить і взагалі не дуже розуміє навіщо вона там є.
Але вона його ДУЖЕ любить.
І все заради нього.
Ось це і є Русалонька.
Не казка. Клінічний кейс!!!
ХТО ВОНА ТАКА. ПО-ЧЕСНОМУ
Офіційний діагноз якби вона прийшла до мене: мазохістична структура особистості з порушенням ідентичності.
Що це означає людською мовою?
Вона не знає хто вона є окремо від того кого рятує або заради кого страждає.
Їй погано в своєму тілі – буквально. Хвіст не підходить. Природа не підходить. Те ким вона є – не підходить. Треба стати кимось іншим. Тоді може полюблять.
Знайомо?
Вона закохується не в людину – в образ. Спочатку в статую хлопчика в саду. Потім в сплячого принца на березі якого ніколи не бачила прокинутим.
Це типова травматична закоханість – любити недосяжне.
Бо реальна близькість лякає. Реальна людина може відмовити. Статуя – ніколи.
ГОЛОС. ЩО ВОНА НАСПРАВДІ ЗДАЛА.
Вона віддає голос.
І тут всі зазвичай кажуть: ну це ж просто казкова метафора.
Ні нахер! Це клінічна точність!!!
Голос – це здатність казати: я хочу. Мені боляче. Я не згодна. Я є.
Голос – це суб’єктність. Право займати місце.
І вона його здає добровільно. Підписує контракт: я стану зручною, я стану тихою, я буду поруч і нічого не вимагатиму – і тоді він мене полюбить.
Плюс ходити по ножах.
Кожен крок – біль.
І вона посміхається!!!
Це називається соматизація душевного болю. Коли внутрішній біль виходить через тіло. Коли ти не можеш сказати – мені погано – то тіло каже замість тебе. Кровоточить. Болить. Зсихається.
А вона посміхається і танцює наножах.
Бо так виглядає мазохістична угода: я заслужу любов стражданням.
ПРИНЦ. ДАВАЙТЕ НЕ БУДЕМО ДЕЛІКАТНИМИ.
Він не поганий. Він просто нарцис.
Функціонально.
Для нього вона – знахідка. Мила. Тиха. Дивиться на нього очима повними захоплення і нічого не вимагає.
Це ідеальний об’єкт для нарциса. Дзеркало яке не сперечається.
Він не бачить що їй боляче. Буквально не бачить – бо вона посміхається. Нарциси не вміють зчитувати те що не показують явно. А вона ж ніколи не покаже – вона ж зручна.
І він одружується на іншій.
Не тому що та краща. А тому що в його голові є сценарій: мене врятувала дівчина з голосом, значить я одружуюсь з нею.
Русалонька врятувала його від смерті – але вона не вписується в сценарій. Вона ж не казала що врятувала. Вона ж мовчала.
Ось що робить відмова від голосу!!!
Ти робиш подвиг – і ніхто не знає.
Ти існуєш – і тебе не бачать.
Ти поруч – але тебе немає.
ВІДЬМА. НАЙЧЕСНІШИЙ ПЕРСОНАЖ КАЗКИ.
Урсула – не зло.
Урсула – єдина в цій казці хто говорить правду.
Вона озвучує умови угоди чітко: ось що я беру, ось що ти отримуєш, ось ризики. Підписуєш?
Русалонька підписує.
Добровільно.
Бо знаєте що? Урсула не прийшла ззовні. Вона вийшла з неї.
Урсула – це та частина Русалоньки яка вже давно знає правила: якщо хочеш щоб тебе прийняли – зроби себе зручною. Якщо хочеш кохання – заплати собою.
Це внутрішній голос який сформувався задовго до принца. Ще в дитинстві. Коли хтось значущий дав зрозуміти: такою як ти є – ти не підходиш.
Урсула не обманює. Вона просто озвучує те у що Русалонька вже вірить.
ДИНАМІКА. ЧОТИРИ ФАЗИ ПЕКЛА
Фаза перша – порятунок.
Вона витягує його з моря. Відчуває всемогутність: я можу врятувати. Я потрібна. Це дає право на нього – в її голові.
Синдром рятівника в чистому вигляді.
Фаза друга – жертва.
Вона роздягає себе догола. Голос, хвіст, природа – все геть. Стає тим що, як їй здається, він хоче.
Класична помилка співзалежних: якщо я стану іншою – він оцінить.
Ні. Не оцінить. Він просто звикне до нової зручної версії.
Фаза третя – знецінення.
Вона стає подружкою. Сестрою. Чарівною мовчазною супутницею.
Чому?
Бо жертв не хочуть!!!
Жертв жаліють. Або використовують. Або і те і те.
Людина яка повністю себе здала не викликає бажання. Вона викликає почуття провини або нудьгу.
Фаза четверта – розв’язка.
Вона стоїть з ножем над сплячим принцом.
Вбий його – і ти виживеш.
І вона не може.
Не тому що слабка. А тому що для неї знищити образ принца в своїй голові – це знищити себе. Бо вона себе і є цей образ. Вона стільки себе в нього вклала що вже не розуміє де закінчується він і починається вона.
І вона перетворюється на піну.
Аутоагресія. Вбиває себе замість того щоб відпустити його.
Фінал мазохістичного сценарію – завжди такий.
ЩО МАЛА Б СКАЗАТИ ЇЙ НОРМАЛЬНА ТЕРАПЕВТКА
Не на першій сесії – на першій сесії вона б просто сиділа і посміхалась.
Але десь на сотій, коли нарешті заплакала б – я б запитала:
Хто ти без нього?
Не хто ти для нього. Хто ти – сама по собі.
Що тобі подобається? Що тебе злить? Чого ти хочеш – не заради нього, а собі?
Де твій голос?
І вона б, мабуть, довго мовчала.
Бо голос – це те що вона здала дуже давно. Ще до відьми. Ще до принца.
Десь там де їй вперше дали зрозуміти: твій голос тут зайвий.
НАОСТАНОК. БЕЗ КАЗКОВОГО КІНЦЯ.
Зцілення для такої клієнтки не виглядає як новий принц.
Воно виглядає як болісне повільне повернення до себе.
Навчитись говорити: мені боляче.
Навчитись говорити: я не хочу.
Навчитись бути поруч з людиною і залишатись собою – не розчинятись, не обрізати себе, не ходити по ножах заради того щоб подобатись.
Це важко. Це довго. Це точно не за три сеанси.
Але є і хороша новина.
Голос не зникає. Він просто чекає.
Він там – під усіма угодами, усіма посмішками, усім болем.
І одного дня, якщо пощастить і якщо є хороший терапевт – він повертається.
І тоді людина поруч або чує його.
Або ні.
І обидві відповіді – інформативні!!!
Ляля ❤️
Мій telegram канал тільки для стабільної психіки https://t.me/oberejnopsix
