Ти зараз у своєму тілі.
Чи поруч з ним?
Серйозно – зупинись на секунду і відчуй.
Ти всередині – чи спостерігаєш збоку?
Чи є в тілі щось тепле, важке, напружене прямо зараз – або ти вже думаєш про те, як виглядаєш читаючи це?
Більшість жінок, яких я бачу в кабінеті, живуть поруч з собою.
Не в собі.
Є таке поняття – самооб’єктивація.
Це коли ти дивишся на своє тіло очима стороннього спостерігача.
Не відчуваєш – оцінюєш.
Не живеш – перевіряєш.
От дивись
Твоя особистість розщеплюється на дві. Одна – та, що існує.
Інша – та, що невпинно спостерігає за першою і виносить вердикт.
І ця друга завжди піздіт
Втягни живіт.
Поправ поставу.
Як виглядає твоє обличчя прямо зараз?
А збоку?
Не сідай так – видно складки.
Це вже трішки параноя і невроз.
І це вивчений рефлекс.
Культура роками вчила тебе сприймати своє тіло як об’єкт – для погляду, для оцінки, для схвалення або засудження. І ти навчилась дивитись на себе так само.
Я зараз покажу де все ламається.
Самооб’єктивація – це не просто “погано себе почувати у купальнику”
Дослідження показують: чим більше жінка перебуває в режимі спостерігача за власним тілом, тим гірше вона орієнтується у своїх відчуттях зсередини.
Тобто буквально – гірше розуміє, що відчуває.
Голодна чи ситна.
Рада чи роздратована.
Збуджена чи виснажена.
Коли постійно дивишся на себе ззовні – втрачаєш доступ до себе зсередини!!!!!!
І це не метафорабляха.
Це конкретний механізм((
Самооб’єктивація не починається з ненависті до себе.
Часто вона починається з уваги.
З компліментів.
З “яка красива дівчинка”
З захоплення – твоїм виглядом, а не тобою блять!!!!!
Ти вчишся: зовнішність – це те, за що тебе люблять.
За що помічають.
За що пускають в гру.
І поступово починаєш перевіряти себе сама – до того, як хтось встигне оцінити.
Внутрішній спостерігач сідає тобі на плече десь у підлітковому віці і більше не
Він коментує кожен рух.
Кожен знімок.
Кожен вихід на люди.
Кожне мать його дзеркало.
І ти вже навіть не помічаєш, що він там. Думаєш – це просто ти так думаєш.
Відчуй прямо зараз – де в тілі живе цей голос?
Більшість жінок відразу показують на груди або горло.
Там, де стискається, коли заходиш у кімнату.
Де перехоплює дихання перед дзеркалом. Де з’являється ця швидка перевірка: нормально вигляджу чи ні.
Це тілесна пам’ять про те, що твоя цінність – у тому, як ти виглядаєш. А не в тому, що ти відчуваєш.
Позитивний образ тіла – це не “вважати себе красивою”
Це знати, що твоє тіло добре – незалежно від вигляду.
Це повернутись усередину. Відчути, а не оцінити.
Це повернення додому в себе.
І воно – довгий шлях. Не один пост і не один сеанс.
Але він починається з одного питання.
Ти зараз у своєму тілі – чи поруч з ним?
Якщо друге – це не твоя вина.
Але це твоя робота!!
ОБІЙМАЮ ВСІМ СЕРЦЕМ
Ляля ❤️
