Цей допис інструкція для виживання, та психологічна підтримка для тих, хто на межі
⚠️Так, заї і котики хто хоче на моїй сторінці виїбнутся і розказати А ВОТ Я Я Я Я Я а ви просто лениві підуть нахуй без попередження⚠️
Розлад харчової поведінки – це не “погані звички”. Це не “відсутність дисципліни”. Це не “просто схудни і все мине”. РХП це психічний розлад з найвищою смертністю серед усіх психічних розладів.
Вища ніж у депресії. Вища ніж у тривожних розладах. Лише шизофренія йде на одному рівні – і то не завжди((( сука
Анорексія вбиває кожну десяту з тих, хто хворіє. Не від голоду напряму, ні. Від серцевої недостатності. Від електролітних збоїв. Від суїциду. Від виснаження органів. Це не “дієта, що зайшла далеко”. Це смертельне захворювання.
Булімія руйнує зуби, стравохід, шлунок, серце. Може спричинити розрив стравоходу. Може зупинити серце через втрату калію.
Компульсивне переїдання – не “просто товсті люди слабкі”. Це порушення нейрохімії винагороди, часто на фоні дитячої травми, часто з депресією і тривогою всередині.
Орторексія, психогенне обмеження, АРФІД – усе це різні форми того ж самого. Тіло і їжа стали полем бою за щось зовсім інше.
Тепер про допомогу. Чесно, без прикрашань. Що працює, що не дуже, кому до кого йти.
Перше і обов’язкове. Якщо є симптоми РХП – спочатку медичне обстеження.
Не “пізніше”.
Не “як буде час”.
Зараз. .
Лікар-терапевт, кардіолог, гастроентеролог.
Аналізи на електроліти, гормони, функцію печінки і нирок.
Бо при РХП можуть бути приховані пошкодження органів, які треба лікувати медично паралельно з терапією.
Жоден психотерапевт не замінить кардіолога, який побачить на ЕКГ те, що загрожує життю просто зараз.
Друге. Психіатр. Не “якщо буде зовсім погано”. А на старті. Тому що:
При важкій анорексії може знадобитись фармакотерапія для стабілізації. При булімії та компульсивному переїданні часто допомагають антидепресанти СІЗЗС (є дуже гарні ліки писати які не буду тому що ви зараз побіжите в аптеку, але моїм пацієнтам і тисячам інших ці ліки допомагають).
При коморбідних розладах – депресія, тривога, ОКР, ПТСР, які майже завжди супроводжують РХП – потрібне окреме медикаментозне лікування. ЧУЄТЕ????
Психіатр і психотерапевт – це не “одне і те ж”. Це різні фахівці з різними інструментами. У важких випадках РХП потрібні обидва. Я наприклад зі своїми пацієнтами ніколи не працюю якщо немає підтримки психіатра.
Третє. Психотерапія. І тут питання який метод.
КПТ-Е (когнітивно-поведінкова терапія, посилена). Розроблена Крістофером Феїрберном. Це золотий стандарт лікування булімії і компульсивного переїдання. Має найбільшу доказову базу. Працює зі схемою “переоцінка ваги і фігури” як ядром розладу, з циклом обмеження-переїдання, з тригерами, з компенсаторною поведінкою.
Якщо у вас булімія – починайте з цього методу. Зазвичай 20 сесій.
CBT-E також працює з підлітковою анорексією, хоча тут перший рівень допомоги інший.
FBT (сімейна терапія за Маудслі). Перша лінія лікування підліткової анорексії. Доказово. Сім’я стає активним учасником відновлення харчування дитини. Не “винні батьки”. Батьки як ресурс. Не для всіх сімей підходить, але якщо родина здорова – дає високий відсоток ремісії.
РО ДПТ (радикально відкрита діалектична поведінкова терапія) за Лінчем. Відносно новий підхід, який працює з так званим “надмірним контролем”. Підходить тим, у кого РХП йде поруч з перфекціонізмом, ригідністю, ізольованістю, нездатністю показувати емоції. Тобто переважно при рестриктивних формах – анорексія, орторексія. Фокус не на їжі. Фокус на здатності бути в стосунках, відчувати, гнучко реагувати, дозволяти собі бути недосконалою.
Діалектико-поведінкова терапія (ДПТ) Лінехан. Класична, не радикально відкрита. Працює при булімії і компульсивному переїданні, коли є проблеми з емоційною регуляцією, імпульсивністю, самоушкодженням. Часто потрібна при пограничній структурі особистості з РХП.
Психодинамічна і психоаналітична терапія. Працює з глибинними коренями. З раннім досвідом. З об’єктними стосунками. З тим, як мати була “годувальницею” і що з цим сталось. З несвідомими конфліктами навколо жіночності, сексуальності, дорослішання. Це довша робота – роки. Але вона торкається того, до чого КПТ часто не доходить.
EMDR і сенсомоторна терапія. Якщо РХП пов’язаний з конкретною травмою – насильство, втрата, катастрофа – ці методи допомагають переробити травматичні спогади, які запускають цикл.
Схема-терапія Янга. Працює з ранніми дезадаптивними схемами – дефективності, депривації, недовіри, ізоляції. Часто це базис, з якого виростає РХП.
IFS (внутрішні сімейні системи). Працює з частинами особистості. Частина яка обмежує, частина яка переїдає, частина яка карає за переїдання. Дає мову для внутрішнього конфлікту.
Четверте. Стаціонар. Питання гострої необхідності.
Стаціонарна допомога потрібна якщо:
ІМТ менше 15-16, особливо якщо є втрата свідомості, серцеві симптоми, електролітні порушення.
Активний суїцидальний ризик.
Невпинне переїдання-блювання багато разів на день з електролітним зривом.
Повна нездатність харчуватись поза наглядом.
Тяжка коморбідна психіатрична патологія.
Стаціонар не “карає”. Стаціонар стабілізує. Спочатку треба, щоб людина перестала помирати. Потім – психотерапія.
П’яте. Денний стаціонар або інтенсивна амбулаторна програма. Проміжний варіант. Людина живе вдома, але кілька разів на тиждень – груповий і індивідуальний терапевтичний день, прийоми їжі під наглядом, дієтолог, психіатр, психотерапевт у комплексі. Це добре працює при середній тяжкості.
Шосте. Дієтолог. Не “нутриціолог з інстаграму”, який продає марафони схуднення. Клінічний дієтолог, який спеціалізується на РХП. Бо людині з РХП не можна просто “вирівняти харчування” – їй треба заново вибудовувати відносини з їжею, з голодом, з ситістю. Це окрема компетенція. Дієтолог працює в команді з психотерапевтом і психіатром.
Сьоме. Групи підтримки. Не замість терапії. Як доповнення. Eating Disorders Anonymous, Overeaters Anonymous, групи при клініках. Дає відчуття “я не одна”. Дає мову. Дає приклади одужання.
Восьме, і це болюче. Сім’я і близькі.
Якщо РХП у вашої доньки, дружини, матері, подруги. Прошу.
Не коментуйте її тіло. Ні позитивно ні негативно. Жодного “ти схудла, як гарно”. Жодного “ти набрала, ти впорається”. Жодного “доньцю, поїж”. Жодного “ти така худенька, як модель”. ЗАКРИЙТЕ МАТЬ ЙОГО РОТА.
Тіло вийшло з простору повсякденної розмови.
Не контролюйте її їжу. Ваш страх зрозумілий. Але контроль зверху лише посилює внутрішній контроль і опір.
Знайдіть СОБІ підтримку. Бути близьким людини з РХП – виснажливо і страшно.
Вам теж потрібен терапевт. Не для того щоб “впливати на неї”. А для того щоб витримати це і не зруйнуватись самим.
Підтримуйте звернення по допомогу. Не “сама розберешся”. Не “ну це просто настрій”. Реагуйте на симптоми як на медичну проблему. Якою вона і є.
Дев’яте. Якщо звертається підліток. Перше до підліткового психіатра і фахівця з РХП. FBT як перша лінія. Без шантажу. Без сорому. Без “це через інстаграм”. Підлітковий РХП – це невідкладна ситуація, бо мозок ще розвивається і пошкодження можуть бути незворотніми.
І десяте.
Якщо ви читаєте це і впізнаєте себе – підіть. Сьогодні. Запишіться. До терапевта, до психіатра, до клініки РХП у вашому місті. Не “коли мені стане гірше”. Не “коли вистачить грошей”. Не “коли буде час”.
Бо РХП – як обірваний кран під раковиною. Чим довше тече, тим більше затоплює. І рано чи пізно зруйнує всю квартиру.
Допомога існує. Ремісія можлива. Я бачила це сотні разів за 20років практики. Жінки, які входили в кабінет з ІМТ 14 і виходили живими, ставали мамами, любили, працювали. Не “видужали назавжди” – бо РХП це довша історія, ніж “вилікувати і забути”. Але живими.
Ви маєте право на цю допомогу. Незалежно від того, наскільки вам зараз здається що “ваш випадок не такий страшний”.
Особливість РХП у тому що людина всередині ніколи не вірить що її стан “достатньо серйозний”. Це частина хвороби.
Не вірте їй. Йдіть.
Нагадую: психотерапія не замінює медицину. При РХП ваш перший крок – до лікаря і психіатра. Тільки після медичної стабілізації працює психотерапія.
ОБІЙМАЮ ВСІМ СЕРЦЕМ
Ваша Ляля людина з РХП в ремісії ❤️
