Чоловік, після якого треба три дні приходити до тями, не любов вашого життя.
Це ваша нервова система впізнала знайому рану.
Коли серце калатає, долоні мокрі, ви не спите і перевіряєте телефон сто разів за вечір – ви називаєте це закоханістю. А це активація. Симпатичний відділ нервової системи на повну. Той самий коктейль, що тіло варить під час загрози. Кортизол, адреналін, серце в горлі.
Тіло не вміє відрізнити пристрасть від тривоги. Хімія однакова.
І якщо вас у дитинстві любили нерівно, з умовами, з холодом і поверненням, з “будь зручною і тоді отримаєш”, ваше тіло запам’ятало одне. Любов – це коли страшно. Коли непевно. Коли треба заслужити.
І потім доросла розумна жінка йде на ці метелики, як на маяк.
А це не маяк. Це сигналізація!!!!!!
Джон Боулбі описав це ще пів століття тому. Прив’язаність формується рано, ще до того, як ви навчилися говорити. І те, як до вас тяглася або не тяглася мати, стає матрицею. Шаблоном того, що ви потім зватимете коханням.
Якщо мати була тривожною і непослідовною, то спокій поруч з надійним чоловіком ви відчуєте як нудьгу. Як порожнечу. Бо тіло звикло до американських гірок, і без піке йому здається, що нічого не відбувається.
Ось чому стільки глибоких жінок обирають недоступних. Доступний не тригерить. А без тригера немає того впізнавання, яке мозок плутає з “це він”.
А тепер те, про що зазвичай мовчать.
Ідеальний чоловік для психотерапевта – це не той, хто дає метеликів. Це той, поруч з ким метелики нарешті замовкають.
Це чоловік, поруч з яким ваша вегетативна нервова система видихає. Не закоханість, від якої трусить. А стан, коли ви вперше за роки відчуваєте, що можна не триматися. Можна опустити плечі. Можна не бути зручною і вас за це не покинуть.
Сью Джонсон, яка все життя досліджувала пари, говорила просту і незручну річ. Ми не створені витримувати самі. Наша внутрішня рівновага залежить від того, чи є поруч хтось, на кого можна спертися. Це називається СПІВРЕГУЛЯЦІЯ. Поруч з надійною людиною серце буквально б’ється спокійніше. Дихання глибшає. Тіло виходить з режиму оборони.
Ідеальний чоловік – це жива система регуляції. Не джерело стресу, від якого потім лікуєшся.
І ще глибше.
Отто Кернберг писав, що зріла любов – це не злиття і не вічна ейфорія. Це здатність витримувати, що поруч жива окрема людина. Зі своєю злістю, зі своїми поганими днями, зі своїм правом іноді бути не з тобою. І любити її не замість того, щоб часом ненавидіти, а разом із цим.
Незрілі стосунки тримаються на ідеалізації і знеціненні. Сьогодні він бог, завтра ніщо. Метелики і прірва. Прірва і метелики.
Зрілі тримаються на постійності. Він не стає чужим від того, що ви посварились. Ви не зникаєте, коли він втомлений і мовчить. Психоаналітики звуть це КОНСТАНТНІСТЮ ОБ’ЄКТА. Здатність утримувати образ людини цілісним і коли вона тепла, і коли холодна.
Дитина, яку любили з умовами, цієї константності не має. Для неї кожне віддалення це кінець світу. Кожна сварка це доказ, що любов скінчилась. ((
Що з цим робити.
Перестати вірити тілу на слово. Коли поруч з кимось вас трусить, спитайте себе чесно. Це бажання чи це тривога? Вони відчуваються майже однаково. Різниця в тому, що після тривоги ви розбиті, а після безпеки наповнені.
Помітити, що “нудно” поруч зі спокійним це не вирок стосункам. Це ваша нервова система, яка не вміє в тишу. Її можна вчити. Повільно. Терапія для того й існує, щоб тіло отримало новий досвід. Щоб засвоїло, що надійне не означає мертве.
І перестати плутати інтенсивність з близькістю. Найсильніше трусить не від любові. Трусить від рани, на яку хтось випадково натиснув.
Найважче ось що.
Коли ви вперше зустрічаєте чоловіка, поруч з яким спокійно, ваше тіло може закричати “це не воно”. Бо не болить. Бо не треба воювати. Бо не треба нічого заслуговувати.
І багато хто саме тут тікає. Назад до знайомого болю. Бо знайомий біль чомусь рідніший за незнайому БЕЗПЕКУ.
Дорослішання це не коли ви знайшли ідеального чоловіка. Це коли ваша нервова система перестала сприймати спокій як загрозу. І ось тоді поруч з надійним вам стає не нудно. Вам уперше в житті стає безпечно.
Само воно не приходить. Це робота. Часто довга, іноді на роки.
Але без неї ви знову і знову обиратимете того, після кого треба приходити до тями.
І зватимете це коханням.
ОБІЙМАЮ ВСІМ СЕРЦЕМ
Ляля ❤️
