Без категорії

Ви не кричите. Ви замикаєтесь. Очі вологі, голос тихий, “нічого, все нормально”. А партнер вже другу годину ходить навшпиньках, намагаючись вгадати чим завинив. Це виглядає як біль. А насправді це […]

Уявіть чоловіка, який двадцять років одружений, і одного разу, десять років тому, у нього була одна ніч на відрядженні. Він нікому не сказав. Дружина нічого не знає. Він вважає, що

Ось вам неприємна правда, яку не пишуть у рекламі психотерапії. Терапія не робить життя простішим. Вона робить ВАС складнішою. І перший, хто це відчує на своїй шкурі, це не ви.

Що досить нашийника, миски й двора? Що вовк, народившись під зоряним небом, Забуде, де ліс, і забуде, де тьма? ​Ви вчили нас чемно дивитися вам в руки, Не чути рушниць

Уявіть родину, де помер один з двох дітей. Батьки ридають на похороні, сусіди приносять їжу, весь двір у чорному. А той, хто вижив, стоїть осторонь з обличчям, на якому немає

Ви нарешті сказали “ні”. Твердо, без виправдань. А через годину вже пишете повідомлення: “вибач, я подумала, і можу таки допомогти”. Межа протрималась шістдесят хвилин. Це не слабкість характеру. Це найпередбачуваніша

Мене хвалили за тишу. За те, що не плакала, коли боляче, але я плакала але без звуку. За те, що не заважала, коли дорослим було не до мене. За те,

“Якщо я поставлю межу, я стану егоїсткою”. Ця фраза сидить у голові стільки років, що ви навіть не пам’ятаєте, звідки вона з’явилася. Просто знаєте: межа = погана людина. А тепер

Жінка тридцяти шести років. Квартира виплачена. Посада директорки з відділу. Чоловік, який не б’є і не зраджує. Двоє здорових дітей. І одна фраза, яку в кабінеті психотерапевта чути частіше, ніж

Дзвінок о дев’ятій ранку. Ви бачите на екрані “Мама” і відчуваєте, як усередині щось стискається ще до того, як узяли слухавку. Через десять хвилин розмови ваш настрій знищено. Ви навіть