Без категорії

Продовжую тему паліативної психології: чому доглядальником в родині завжди стає конкретна людина, і це майже ніколи не випадковість. У кожній родині, де хтось важко хворіє, є одна людина, на яку […]

Розкажу вам історію з практики. Жінка приходить не з запитом “як зберегти шлюб”. Вона приходить з симптомом. Безсоння. Панічні атаки о третій ночі. Оніміння в руках. Апетит або зникає, або

Продовжу тему паліативної психології, наступна з переліку: страх смерті, який насправді маскує зовсім інший страх. Людина каже “я боюся смерті” і майже ніколи не має на увазі те, що каже.

Уявіть щелепу, яка роками стиснута. М’язи скроні тверді як камінь. Людина навіть не помічає цього напруження, воно стало фоновим, звичним, як власне дихання. І при цьому вона жодного разу в

Сідайте зручніше. Буде боляче. Тіло не бреше. Ніколи. Якщо воно тримає вагу, яку ви ненавидите, це не тому що ви слабка, ледача чи “не досить стараєтесь”. Це тому що ваше

Є секунда між словом лікаря і вашою реакцією, про яку ви ніколи не дізнаєтесь з підручника з позитивного мислення. В цю секунду вирішується все. Мозок чує діагноз пізніше за тіло.

Вона нарешті отримала роботу мрії. Через тиждень магазин дзвонить її начальнику через прострочений чек. Її звільняють. Вона випиває дві пляшки вина, лишає погрозливе голосове повідомлення колишньому боссу. Приїжджає поліція. Вона

“ТИ ПОВИНЕН ПІТИ ЗІ МНОЮ В БАНК. Я НЕ МОЖУ САМ З ЦИМ РОЗІБРАТИСЯ.” Голос піднімається до крику. Ви щойно сказали, що у вас немає часу – у вас збори,

Вона дзвонить о другій ночі. Голос на межі зриву. Ви кажете “заспокойся, все не так погано” – і за секунду отримуєте крик, наче щойно облили її бензином і кинули сірник.

Він щойно залагодив конфлікт на роботі, який тримав у напрузі весь офіс. Впевнено веде переговори. Керує командою, яка його обожнює. А через годину дзвонить нареченій у паніці, бо не може