Без категорії

А ДОМУ НЕМА. І НІКОЛИ НЕ БУЛО Знаєте це відчуття, коли лежиш у своєму ліжку, у своїй квартирі, поряд хтось рідний дихає, і раптом хочеться завити від туги за місцем, […]

Можна їсти ідеально. Бігати щоранку по п’ять кілометрів. Робити сотню скручувань до того, як решта світу прокинулась. Рахувати кожну калорію так, що вже не пам’ятаєш смаку їжі, тільки цифру. І

Заходиш у квартиру, а там стежка. Вузька доріжка між баштами зі старих газет, поламаних чайників, пакетів з пакетами, коробок від техніки, якої давно немає. Висота під стелю. І серед усього

Уявіть людину, яка все життя гребе одним веслом. Друге весло є. Воно лежить у човні. Але вона до нього не торкається, бо колись, дуже давно, їй сказали, що так не

Алкоголік це не той, хто валяється під парканом. Алкоголік це може бути жінка, яка щовечора наливає собі келих “за важкий день”. Чоловік, який жодного разу не пропустив роботу, при костюмі,

Вам сорок. Робота, яку ви любите. Партнер. Діти. Машина, відпустка, гарне пальто на осінь. А в грудях діра. І ви не можете пояснити собі, звідки вона. Ви все зробили правильно.

Кривдника немає поруч уже двадцять років. Може, тридцять. Може, він давно помер. А ви досі прокидаєтесь о третій ночі. З калатанням серця. З відчуттям, що зараз щось станеться. Хоча нічого

Вашій доньці вісімнадцять. Вона дзвонить вам, щоб вирішити, що вдягнути. Питає, чи їй холодно. Не знає, чого хоче на вечерю, поки ви не скажете. І вам це навіть приємно. Бо

Чоловік, після якого треба три дні приходити до тями, не любов вашого життя. Це ваша нервова система впізнала знайому рану. Коли серце калатає, долоні мокрі, ви не спите і перевіряєте

Подивіться на свої ноги. Ви ходите по колу. Туди-сюди, туди-сюди, по тій самій траєкторії в кімнаті, по тому самому шматку коридору. Або хитаєтеся. Або накручуєте щось на палець, ритмічно, годинами.