для студентів і тих кому цікаво)
Ви ніколи не замислювалися, чому казки в різних країнах так дивно схожі? Чи чому ми всі боїмося схожих монстрів у темряві, або ж чому в наших снах постійно повторюються ті самі сюжети? Мені здається, що десь глибоко-глибоко всередині нас, у нашій психіці, приховано справжній скарб – спільний архів пам’яті та образів, який Юнг назвав колективним несвідомим.
Швейцарський психолог Карл Густав Юнг казав, що це такий собі “підвал” нашої психіки, де зберігаються універсальні символи й досвід, які спільні для всього людства.
Тобто, крім наших особистих спогадів (всіх тих забутих дитячих моментів і витіснених почуттів), є ще щось значно глибше і спільне для всіх нас.
Це наче пам’ять наших предків, яка передається з покоління в покоління.
Ось це і є колективне несвідоме: така собі скарбниця спільного досвіду людства, яка ніяк не залежить від того, що відбувається конкретно в нашому житті.
УЯВІТЬ СОБІ: ми всі наче рибки в океані, які іноді навіть не помічають воду, в якій плавають.
Так само і з колективним несвідомим – воно настільки всюдисуще, що здається просто фоном. Але насправді, це середовище, в якому формується наша внутрішня мова і мислення.
Архетипи: вічні образи, що живуть у кожному з нас
Колективне несвідоме, за Юнгом, складається з архетипів. Це такі собі прадавні образи-символи, які постійно, з разу в раз, повторюються у різних культурах.
Юнг вважав, що архетипи – це такі “внутрішні сценарії” або ролі, які ми несвідомо успадкували. Всі ці матері-берегині, мудрі дідусі, герої-визволителі, хитрі пройдисвіти чи навіть злі мачухи – ці персонажі з казок і міфів не випадково так схожі в різних народів!
Наприклад, у наших казках Котигорошко перемагає змія, а в англійських легендах святий Георгій теж долає дракона. Імена різні, країни різні, а сюжет один і той самий – герой долає чудовисько.
Це явний прояв архетипу Героя та архетипу Зла, що живуть у колективному несвідомому.
Мені спадає на думку наш український архетип – Козак. Він одночасно і Воїн, і Мандрівник, і носій свободи, честі, сміливості. Цікаво, що в терапії з жінками цей образ іноді може проявлятися як такий собі внутрішній “ідеальний чоловік” – уявна опора, яка компенсує нестачу реальної підтримки.
Міфи, легенди, релігійні історії – вони ніби віддзеркалюють спільні для людства сюжети. Візьмімо, наприклад, всесвітній потоп: і в Біблії про Ноя, і в шумерському епосі про Гільгамеша, і в легендах багатьох інших культур є розповідь про величезний потоп.
Невже всі один в одного списували?
Та ні, скоріше, такий сюжет просто резонує з нашими глибинними колективними страхами та сподіваннями.
Те саме з образами матері чи старого мудреця: у фільмах і книжках майже завжди знайдеться мудрий наставник (чи то гоголівський Вій, чи то схожий на Йоду зі “Зоряних війн”) – це класичний архетип Мудреця, який направляє героя.
А скільки в різних культурах історій про кохання Попелюшки і прекрасного принца!
Ці повторювані сюжети – це наче наш “прошитий” сценарій від колективного несвідомого.
Архетипи живуть не лише в книжках чи міфах, а й у наших головах та снах. Часто вони проявляються через символічні сни та фантазії.
Наприклад, багатьом людям сниться схожий сон: ніби хтось невідомий переслідує їх у темному провулку – це такий типовий тривожний сюжет, знайомий майже кожному.
Юнг би сказав, що це колективний страх, який дістався нам у спадок від предків, і він матеріалізувався у сні як архетип «Тіні» (нашої прихованої, темної сторони).
Інша людина може бачити у ві сні змію. І хоча значення цього символу може бути різним (для когось змія – небезпека, а для когось – оновлення, початок змін), у глибині це все одно давній архетип.
Наші сни розмовляють з нами мовою символів, яку пишемо не ми особисто, а весь людський рід упродовж історії.
Недаремно кажуть, що сон – це “маленький міф” який ми щоночі розповідаємо самі собі.
Іноді мені здається, що колективне несвідоме – це ніби та бабуся, що сидить у нас на підсвідомій кухні й розповідає історії.
Ми не завжди чуємо її голос, але вона постійно впливає на нас: через наші сни, наші вибори, навіть те, як ми одягаємося чи живемо.
КОЛЕКТИВНЕ НЕСВІДОМЕ І ПСИХОТЕРАПІЯ: ВІД СНІВ ДО ІСТОРІЙ З РЕАЛЬНОГО ЖИТТЯ
І як все це допомагає нам у реальному житті, особливо в роботі психолога?
Насправді, архетипи впливають на наші думки, емоції та навіть на те, як ми поводимося щодня – хоча ми цього можемо й не усвідомлювати.
Психотерапевти, особливо ті, хто працює за Юнгом, дуже звертають увагу на ці великі, універсальні сюжети в розповідях своїх клієнтів.
Наприклад, приходить до терапевта молода жінка і скаржиться, що втомилася “всіх рятувати і тягти на собі”.
У її історії психолог може впізнати архетип Матері – таку собі глибинну установку дбати про інших, навіть якщо це шкодить їй самій.
Інший клієнт відчуває, що життя – це постійна битва, де треба всіх перемагати і досягати нових вершин. Можна припустити, що в ньому “грає” архетип Героя, який штовхає його на нові подвиги.
Або ж людина постійно шукає мудрої поради на стороні, ніби чекає появи якогось чарівника-наставника – це прояв архетипу Мудреця, тобто внутрішня потреба в глибинній мудрості.
Часом колективне несвідоме вписується в терапію дуже буквально – у вигляді снів з образами вовків, вогню, матері-землі або страшних істот. І це не просто “щось символічне” це дійсно наш зв’язок з глибинною історією людства, яка живе в кожному з нас.
На практиці, коли людина усвідомлює такі архетипові сценарії, це може стати справжнім відкриттям! Коли клієнт раптом розуміє, що його особиста драма насправді перегукується з сюжетом казки чи міфу, це додає його життєвому шляху нового, глибшого сенсу. Ми перестаємо думати, що “з нами щось не так” і починаємо бачити себе частиною великої людської історії.
Терапевти іноді буквально питають:
“А який міф ти зараз проживаєш?” – і ця метафора допомагає поглянути на проблему зовсім під іншим кутом. Усвідомлення свого архетипу може бути дуже цілющим: якщо ти збагнув, що весь час граєш роль Жертви у своїй «п’єсі», то зможеш переписати сценарій і стати Героєм.
По суті, Юнгівська теорія колективного несвідомого і архетипів покликана показати, що особистий досвід кожного з нас тісно переплетений з досвідом усього людства.
Це знання в терапії допомагає клієнтам глибше зрозуміти себе і знайти нові шляхи для змін.
Іноді найточніші слова в терапії — це не про “ваші почуття, а про те, в якій саме історії ви опинились. І хто насправді її автор.
Насамкінець, мені здається, що колективне несвідоме – це ніби величезна бібліотека сюжетів, образів і мудрості, де на полицях лежать історії всіх наших предків. Ми несвідомо гортаємо ці книги, коли мріємо, фантазуємо чи шукаємо рішення в складний момент. І хоча ця “бібліотека” прихована від нашого прямого погляду, її вплив відчувається всюди: від дитячих казок до наших найпотаємніших снів.
Коли ми це усвідомлюємо, то починаємо трохи краще розуміти, чому відчуваємо те, що відчуваємо, і що насправді означають наші найглибші страхи та прагнення.
Колективне несвідоме – це така собі спільна мова людства, якою ми всі, самі того не знаючи, говоримо щодня. І час від часу дуже корисно прислухатися до цієї мови – вона може багато розповісти про нас самих і про наш зв’язок із світом.
Що ви думаєте про це? Чи відчували ви коли-небудь вплив таких “спільних” історій у своєму житті?
