(І Чому Це Не Про Вік)
Чутливість то не “тонка душевна організація” і не “жіноча емоційність”.
То здатність нервової системи відрізняти тепло від холоду, голод від ситості, втому від спокою, близькість від вторгнення.
Це базовий інструмент психіки: показник того, чи живеш ти в контакті з собою, чи виживаєш на автопілоті.
Після 35–40 років багато жінок помічають, що чутливість слабшає. Але справа не в віці!!!!
Вона зникає як плата за роки напруження, у якому було НЕБЕЗПЕЧНО відчувати.
Ще в дитинстві ти навчилася гасити сигнали, які ніхто не хотів чути:
страх — бо НЕ БІЙСЯ
гнів — бо ТИ Ж ХОРОША
сум — бо ЧОГО ТИ ЗНОВУ ПЛАЧЕШ
І ось ти доросла, успішна, сильна.
І називаєш це самоконтролем.
А насправді це ті самі витіснення, тільки тепер вони ховаються за зайнятістю, шумом, турботою про інших, аналізом замість проживання.
Ти називаєш це ТРИМАТИ СЕБЕ В РУКАХ а це ХРОНІЧНЕ ОБЕСТОЧЕННЯ.
Чутливість не зникає безслідно. Вона йде в тіло, у симптоми: зажим у плечах, тиск у грудях, спазми в животі, безсоння, сексуальна відстороненість.
ЦЕ НЕ ЗБІЙ, А СПОСІБ ВИЖИТИ!!!
Психіка глушить і біль, і радість, щоб не згоріти остаточно.
Відновлення починається не з РОЗКРИТТЯ СЕБЕ і не з курсів усвідомленості
А з маленьких тілесних якорів, які повертають сигнал ( ми вже про це говорили в я все одно буду повторювати, поїхали)
торкнутися себе теплою долонею й просто бути в цьому і обов’язково сказати
Я ЧУЮ ТЕБЕ МОЄ СОНЕЧКО
видихати гудінням, щоб тіло знову відчуло резонанс ( стогніть, гукайте, гакайте, похер головне звук!)
називати відчуття у фізичних словах, а не в емоційних ( мені лячно, я розгублена, я в якості)
дозволяти паузу без задач!
прибирати сенсорний шум хоча б на частину дня!
Чутливість повертається поетапно:
спершу -тепло, вага, межа,
потім – відчуття “де я, а де не я”
потім – емоція, і лише після -бажання.
І так, це можна повернути. Але для цього доведеться чесно визнати: ти не “перестала відчувати, бо стала дорослою”
Ти просто надто давно навчилася виживати!!!!
Цем Ляля Меньше
