Крики і плітки то завжди для тих, хто не витримує тиші й самого себе.
Осуд і подвійні стандарти – зброя слабких, які прикривають страх власної нікчемності.
Аллергія на інфантильність, бестактність і жадність – бо це завжди про тих, хто хоче тягнути енергію, але нічого не дати взамін.
Я бачу це наскрізь і йду, навіть не попрощавшись.
Бо насправді я хочу простого.
Щирість без масок, адекватність без театрів.
Любов, яка дихає тілом, а не картинкою для інших.
Дотики, в яких є життя, а не порожня механіка.
Сміх, який народжується з глибини, а не з чужих мемів.
Гроші, цілі, амбіції -як доказ того, що ми рухаємось, а не стоїмо в болоті.
І вечори -не для ігор у ролі. А для справжнього тепла, для обіймів, де не треба захищатися.
Бо коли мене не тримають у напрузі, я віддаю з любов’ю♥️
А якщо роблять нерви я виходжу з гри.
Бо я вже знаю ціну власного спокою.
І ця ціна – завжди вища за будь-які стосунки, де намагаються підмінити любов контролем.
