Безсилля — одне з найважчих переживань.
Це не про “не знаю, що робити”, а про щось значно глибше: “Я не можу це змінити. Я не здатен контролювати. Це поза межами мого впливу”
Такі моменти часто відкидають нас у дитячий досвід.
Туди, де було багато страху й суму, а поруч -жодного дорослого, жодної здатності вплинути чи вибору.
Просто залишитися з цією реальністю. І тоді МИ НАВЧИЛИСЯ ОБХОДИТИ БЕЗСИЛЛЯ – через контроль, допомогу іншим, через ролі “сильного”, “розумного”, “спасителя”
Бо знову пережити це безсилля – як потонути.
Але от вам хороша новина: ви виросли!!!
Зараз у вас є ресурси, щоб витримати те, що тоді було нестерпним.
Ви можете сумувати, злитися, просити, відходити, змінювати. А головне – не рятувати ціною себе.
Бо роль рятівника – дорога!
І не тільки у грошах чи втомі.
Вона краде життя, краде близькість, краде можливість бути собою.
І зрештою – не рятує нікого!!
Тож, іноді, найсміливіше – це сказати собі: “Так, я безсилий тут. Але я залишаюся із собою”
Цем. Ляля♥️
