Коли ми стикаємося з селфхармом у підлітків, важливо пам’ятати, що це не “примха” чи “маніпуляція”, а КРИК про допомогу
Ваші дії та ставлення можуть стати вирішальними
Давайте по конкретних стратегіях, які допоможуть підтримати дитину та спрямувати її до одужання
1)ЗАСПОКОЙТЕСЬ ТА ЗАЛИШАЙТЕСЬ СПОКІЙНИМИ
Ваша перша реакція має бути співчуття, а не паніка чи гнів.
Глибокий вдих, порахуйте до 10
Пам’ятайте, що ваша дитина переживає величезний внутрішній біль. Ваша паніка лише посилить її відчуття провини та сорому
Уникайте осуду та звинувачень. Фрази типу
Як ти міг/могла таке зробити?
Це дурість!
Ти просто хочеш привернути увагу
ЦІ ФРАЗИ РУЙНІВН (вони закриють дитину ще більше)
2)ВІДКРИЙТЕ ПРОСТІР ДЛЯ ДІАЛОГУ БЕЗ ТИСКУ
Запропонуйте розмову, але не вимагайте її негайно
Скажіть
Я помітив/ла що тобі важко
Я тут, якщо ти захочеш поговорити
Мені важливо знати, що з тобою все гаразд. Я люблю тебе і хочу допомогти
Слухайте активно та без перебивань
Коли дитина почне говорити, дайте їй висловитися
Уникайте давати поради чи мінімізувати її почуття
“Це не так вже й страшно”
“У мене було гірше”
Ваше завдання зрозуміти, а не вирішити все за неї
Використовуйте “Я-висловлювання”
Замість
“Ти мене змушуєш хвилюватися”
скажіть
“Я дуже хвилююся за тебе, коли бачу, що тобі погано”
Це допомагає уникнути звинувачення і фокусує на ваших емоціях
3)ЗАБЕЗПЕЧТЕ ФІЗИЧНУ БЕЗПЕКУ ТА ПЕРШУ ДОПОМОГУ
Оцініть ступінь самоушкоджень. Якщо є серйозні порізи, опіки або інші травми, які потребують медичної допомоги, негайно зверніться до лікаря або викличте швидку
Це не соромно, це необхідно для збереження здоров’я і життя
Приберіть небезпечні предмети. Обережно, без звинувачень, приберіть з доступу дитини предмети, які можуть бути використані для самоушкодження (леза, ножі, гострі предмети, медикаменти).
Поясніть це турботою
“Я роблю це, бо дуже хвилююся за твою безпеку
Я хочу, щоб ти був(ла) у безпеці”
4)ЗВЕРНІТЬСЯ ПО ПРОФЕСІЙНУ ДОПОМОГУ
Знайдіть кваліфікованого спеціаліста
Це найважливіший крок Шукайте психолога, психотерапевта або психіатра, який спеціалізується на роботі з підлітками та має досвід у сфері самоушкоджень
Зверніться до клінік, центрів психологічної допомоги або перевірених фахівців за рекомендаціями
Поясніть дитині необхідність терапії. Розкажіть, що це не “покарання” і не “ознака божевілля”, а спосіб навчитися справлятися з важкими емоціями.
“Це як піти до лікаря, коли болить рука, тільки тут болить душа. Спеціаліст допоможе тобі знайти нові способи впоратися з болем”
Будьте готові до спільної роботи. Часто терапія підлітка включає сімейні сесії, де психолог працює не лише з дитиною, а й з батьками, допомагаючи налагодити комунікацію та створити підтримуюче середовище
5)НАВЧАЙТЕ АЛЬТЕРНАТИВНИХ МЕХАНІЗМІВ ВПОРАННЯ
“Коробка самодопомоги” або “безпечні техніки”.
Разом з підлітком (або за його згодою) створіть список або коробку з речами та діями, які допомагають впоратися з емоційним болем, не вдаючись до самоушкодження
Фізичні відчуття (що не шкодять): Стискати кубик льоду в руці, прийняти холодний/теплий душ, тримати в руках камінь/іграшку з шипами, розмальовувати щось яскравими фарбами, побити подушку, бігати на місці
Відволікання
Послухати улюблену музику, подивитися смішне відео, почитати книгу, пограти в настільну гру, зібрати пазл
Релаксація: Дихальні вправи, медитація, слухання заспокійливої музики, прийняття ванни з піною.
Вираження емоцій Малювання, ведення щоденника, написання віршів, пісень, лепка, розмова з другом/довіреною особою.
Визначте “тригери” Допоможіть дитині зрозуміти, що саме викликає у неї бажання завдати собі шкоди (конфлікти, стрес у школі, почуття самотності тощо).
Знання тригерів дозволяє розробити стратегії для їх уникнення або кращого реагування
6)СТВОРІТЬ ПІДТРИМУЮЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ
Приділяйте якісний час Навіть 15-20 хвилин щодня на спільну активність (прогулянка, гра, перегляд фільму) можуть зміцнити ваш зв’язок. Це показує дитині, що вона важлива
Нормалізуйте емоції
Говоріть про свої емоції та дозволяйте дитині виражати свої. “Мені сьогодні сумно”, “Я злюсь на цю ситуацію”. Покажіть, що всі емоції є частиною життя, і їх можна виражати здоровим способом
Похвала та заохочення
Відзначайте навіть невеликі успіхи дитини, її спроби впоратися з труднощами
“Я бачу, як ти стараєшся”, “Ти молодець, що поділився цим зі мною”
Підтримуйте соціальні зв’язки
Заохочуйте спілкування з друзями, участь у гуртках, хобі, які приносять задоволення. Це допомагає відчути приналежність та знижує почуття самотності
Будьте реалістами. Одужання від самоушкодження це процес, який може бути тривалим і включати рецидиви
Будьте готові до цього
Ваша постійна підтримка і віра в дитину є ключовими
7)ПІКЛУЙТЕСЬ ПРО СЕБЕ
Зверніться за підтримкою для себе. Допомога дитині, яка завдає собі шкоди, може бути емоційно виснажливою. Не соромтеся звернутися до психолога або групи підтримки для батьків. Вам потрібні ресурси, щоб бути ефективною підтримкою для своєї дитини
Пам’ятайте про власні потреби. Відпочинок, хобі, спілкування з близькими – це не егоїзм, а необхідність для збереження вашого психологічного здоров’я
Пам’ятайте самопошкодження це не вибір, а спроба впоратися з нестерпним болем. Ваша любов, терпіння та професійна допомога можуть повернути дитині життя без болю та шрамів.
