(щоб не вбити любов, не зруйнувати себе, не зробити дім полем бою)
Давайте будемо чесні.
Іноді всім нам хочеться вбити.
Зварити з чоловіка борщ, вигризти двері, викрутити батарейки з пульта.
І не тому, що ми злі, а тому, що втомлені.
І ніхто, НІХТО, чорт забирай, НЕ ЧУЄ.
В хаті шум, діти, рюкзаки, борщ, і тиша між тарілками – така густа, що можна задихнутись. А він сидить. ДИХАЄ.
І дратує просто самим фактом свого існування.
І так -хочеться зриватись.
Кричати.
Звинувачувати.
Але є одна біда: слова – це кислота, вони не зникають.
Те, що ми сказали в злобі, пам’ятає тіло. Пам’ятає дитина, яка “ніби не чула” Пам’ятає чоловік, навіть якщо прикидається деревʼяним.
Тому я просто скажу це: сваритись можна. Але треба вміти!
ПРАВИЛО ПЕРШЕ:
Не зривайся на піку
Коли хочеш вбити мовчи.
Коли тіло тремтить вийди.
Коли хочеш обіймів не кричи.
Сварка в афекті це як граната на кухні. Результат буде, але потім доведеться ховати тіла(((
ПРАВИЛО ДРУГЕ:
Говори про себе
Не
“ТИ завжди” а
“МЕНІ боляче”
Не
“ТИ ніколи”, а
“Я почуваюся покинутою”.
Бо сварка то не звіт перед прокурором, це спроба докричатись:
ПОБАЧ МЕНЕ!!!
ПРАВИЛО ТРЕТЄ:
Не змішуй усе в одну купу
Не треба шкарпетки, секс, матір, ревнощі та кредит в одній сварці.
ОДНА СВАРКА ОДНА РАНА.
Інакше ти не сваришся, а руйнуєш довіру бетоном.
ПРАВИЛО ЧЕТВЕРТЕ:
Не принижуй
Навіть коли хочеться вдарити словом. Навіть коли “так буде справедливо” Приниження то те, що НІКОЛИ не забувається. Це шрам між вами, який не зітреться жодним сексом.
ПРАВИЛО П’ЯТЕ:
Обійми після
Обійми не з жалості, а з того місця, де ще є: “ТИ МЕНІ ДОРОГИЙ, НАВІТЬ КОЛИ Я НА ТЕБЕ ЗЛА”
А ТЕПЕР НАЙВАЖЛИВІШЕ.
Те, що всі ховають.
ЧОМУ НАСПРАВДІ МИ ЛАЄМОСЯ?
Не через шкарпетки чи мовчанку, а тому, що нам болить.
Болить, що ми самі.
Що ми тримаємо все на собі.
Що ми як диспетчер порятунку, а він як пасажир у телефоні без звʼязку.
Болить, що ми забуті, що нас не помічають.
І сварка єдиний спосіб докричатись:
“Я не витримую. Я втомилася. Я більше не можу бути сильною”
Але ми ховаємо це.
Ми кричимо замість плакати. Обвинувачуємо замість просити.
Бо нас ніхто не вчив інакше.
І тому головне питання не
ЯК ПРАВИЛЬНО СВАРИТИСЬ, а “чи є в цьому домі право на правду?”
Бо там, де немає простору для слабкості, немає і простору для любові.
Ти маєш право сваритись, але ще більше право на те, щоб тебе чули БЕЗ СВАРКИ. І щоб не доводилося вибивати любов кулаками об серце іншого.
Сваріться. Але не для того, щоб зруйнувати, а для того, щоб вижити разом.
З голосом. З серцем. З ніжністю після. І з вибаченням, яке дійсно щось змінює.
Бо втомлена любов це ще любов.
А любов, яку більше не слухають, помирає
Цемік ваша Ляля ❤️
