Мене Не Народили Емпатом.
Мене Виростили. На Мінному Полі.
Без права на злість, на межі, на “мені боляче”
Зате з вбудованим сканером чужих настроїв і навичкою вгадувати потреби ще до того, як про них скажуть.
Бо так безпечніше!
Справжня емпатія це функція безпечної прив’язаності і саморегуляції.
Та те, що називають гіперемпатією, найчастіше результат
– амбівалентної чи дезорганізованої прив’язаності
– відсутності дзеркала в дитинстві
– ролей навпаки (дитина емоційний дорослий)
– фобії конфлікту й панічного страху бути відкинутим
Емпати це не магічні істоти з надздібностями.
Це діти, яким було небезпечно бути собою.
Які навчилися виживати, відчуваючи за трьох, і мовчки страждати за всіх.
А потім залипати в токсичних, бо “він поранений, я ж маю допомогти”
Такі емпати дорослішають і йдуть рятувати, лікувати, вгадувати, розчинятись.
У стосунках, де нема взаємності
У роботі, де вигорають
У житті, де ніхто не питає
А ТИ ЯК?
Зрештою це не емпатія
Це травма з гарними манерами
І поки ти пишаєшся, що
ВСЕ ВІДЧУВАЄШ
хтось спокійно користується твоєю нечутливістю до себе
Зцілення починається з терапії…
