Це проста формула((((
Психіка завжди шукає баланс.
І якщо всередині тебе мало самоповаги, ти починаєш добирати її зовні.
Наче в іншій людині є запас любові, яка мала би належати тобі!!!!!!
І тоді ти непомітно перекладаєш на партнера ту роботу, яку можеш зробити лише сама.
Ти хочеш, щоб він підтвердив твою цінність.
Щоб він побачив тебе замість тебе самої.
Щоб він став твоїм дзеркалом, коли власного дзеркала немає
Як це працює
Дівчина, яка не впевнена у своїй зовнішності, починає вимагати знаків симпатії.
Ще одне “тобі личить”
Ще один погляд
Ще одне підтвердження, що вона достатня
Її тривога диктує сцену за сценою.
Ревнощі без приводу
Перевірки
Невдоволення
Але керує не вона
Керує її стара вразливість, що народилася там, де вона колись не отримала достатньо бачення і тепла.
Інша історія
Чоловік, незадоволений своїм професійним статусом, починає чекати від партнерки восхищення навіть за дрібниці.
Кожна похвала для нього як ковток повітря
Кожна критика як удар по крихкій опорі всередині
Бо він тримається на зовнішній оцінці, а не на власному відчутті цінності
Головний момент
Чим сильніше ти тиснеш на партнера з вимогою підтвердити твою важливість, тим далі відходиш від справжньої проблеми!!!
Це як намагатися зміцнити будинок, кричачи на цеглини.
Фундамент все одно лишається слабким.
Корінь завжди всередині
У тому, як ти говориш з собою
У тому, як твоє тіло реагує на сумніви
У тому, чи можеш ти витримати себе без зовнішніх доказів
Ну і висновок
Стосунки, які тримаються на заповненні твоїх внутрішніх провалів, нагадують дім на вологому піску.
Поки ти не вибудуєш власну опору, ніхто не зможе стояти поруч стійко.
Партнер може любити
Може підтримувати
Може бачити твою красу
Але він не може зробити за тебе те, що належить тобі.
Не може бути твоєю самооцінкою
Не може бути твоїм доведенням
Не може бути твоїм фундаментом
Справжня близькість починається з того моменту, коли ти перестаєш вимагати від іншої людини латати твої тріщини і вперше торкаєшся їх сама.
Ляля ❤️
