або як із “найкращого хлопчика” виростає нарцис
Нарциси не народжуються
Їх формують. І часто найрідніша людина
МАМА
Жорстко звучить? Але це правда
Є два типи матерів, які можуть закласти основу нарцисичного розладу особистості
1. Холодна, недоступна, відсторонена.
2. Гіперопікуюча, “любляча до знемоги”
Сьогодні — про другу
Це та мама, яка обожнює свою дитину. Вона хвалить її за все
за подих
за малюнок
за просто “бути”
Вона не дозволяє падати, не визнає слабкостей, не каже НІ не дає правди. Все ЧУДОВО
ПРЕКРАСНО
ТИ НАЙКРАЩИЙ
І це здається любов’ю
Але це скасування реальності!!
Це позбавлення дитини досвіду бути собою недосконалим, звичайним, живим
Так виникає грандіозне его, хибна уява про себе як про центр всесвіту
Але за цим фасадом порожнеча
Глибока емоційна діра, яку вже дорослий намагається заповнити: похвалою, драмою, увагою, успіхом
Бо всередині він ніщо, коли ним не захоплюються
Такий дорослий
не витримує критики вона його ранить до кісток
перекладає провину на інших — бо не може визнати слабкість
не здатен на глибоку близькість — лише на ролі та контроль
погоджується — лише для вигоди, не для розуміння;
живе в постійній гонитві — бо інакше не відчуває себе живим
Його внутрішній монолог:
– Я повинен бути найкращим, інакше мене не існує
– Я або ідеальний, або ніякий
– Я не знаю, хто я, коли мене не хвалять
– Мене ніхто не любить по-справжньому. Але й сам я не вмію
Це — не гординя!
Це — травма!
Це незрілість, яка застрягла в тілі дорослого.
Це дитина, якій не дозволили вирости, не дозволили стати собою. Вона стала маминим проєктом. Її гордістю. Її фантазією. А не живою особистістю.
І тепер усе життя шукає нові дзеркала людей, які відбиватимуть цей образ і казатимуть
ТИ ДОСКОНАЛИЙ
Але тільки доти, доки відображення бездоганне
Тож, дорогі мами. Я знаю, ви хочете дати найкраще
Але, прошу, не плутайте любов з ідеалізацією
Не лякайтеся слова НІ не бійтеся дозволити дитині бути звичайною. Не робіть з неї ікону
Бо нарцисичний розлад не лікується!!!
Корегується , так
Але травма залишається на все життя.
І ця травма звучить так
МЕНЕ НЕ ЛЮБИЛИ СПРАВЖНЬОГО. МЕНЕ ЛЮБИЛИ ЛИШЕ ЯК ФАНТАЗІЮ
І поки ми не скажемо своїм дітям
Я тебе люблю. Навіть коли ти помиляєшся. Навіть коли ти не найкращий
ми лишатимемося суспільством хибних ідеалів і глибоко поранених дорослих
