Інколи пацієнти питають:”Ляля, чого я у свої 20-30-40-50 років практично нічого не досяг” я завжди кажу “Від’їбіться від себе ви змогли вижити!!!”
Уявімо, що групу людей ставлять у лінію, а потім ставлять запитання. Якщо відповідь «так» – людина залишається на місці, якщо «ні» – робить крок уперед.
До того, як вам виповнилося 18 років:
1. Чи траплялося, що батьки або інші дорослі часто сварили вас, ображали, принижували або змушували боятися фізичного насильства?
2. Чи бувало, що вас штовхали, били або кидали в вас предмети? Чи бувало так, що ви отримували травму через удари?
3. Чи траплялося, що дорослі або старші на 5 і більше років люди торкалися вас неприйнятним чином або змушували торкатися їхнього тіла з сексуальним підтекстом?
4. Чи часто ви відчували, що ніхто в сім’ї вас не любить, не цікавиться вами, не підтримує?
5. Чи бувало так, що вам не вистачало їжі, ви носили брудний одяг або ваші батьки не могли подбати про вас через алкоголь чи наркотики? Чи було у вас відчуття, що ніхто вас не захищає?
6. Чи втратили ви одного з біологічних батьків через смерть, розлучення або інші причини?
7. Чи були ви свідком домашнього насильства, коли вашого батька, матір або іншого близького родича били, штовхали, погрожували їм зброєю?
8. Чи жили ви з кимось, хто зловживав алкоголем, наркотиками або був залежним?
9. Чи страждав хтось із ваших рідних на депресію, інші психічні захворювання або намагався вчинити самогубство?
10. Чи був хтось із ваших домочадців у в’язниці?
Ті, хто відповів «так» хоча б на одне з цих питань, залишаються стояти на місці. Ті, у кого цих досвідів не було, роблять кроки вперед.
Що далі?
Після цих запитань ведучий експерименту показує грошову купюру і каже: «Це ваш виграш. Хто перший добіжить той і отримає»
Чи буде чесним цей забіг?
Ті, хто опинилися попереду, справді можуть бігти швидше, і деякі навіть не помітять тих, хто залишився далеко позаду. А ті, хто стоять на місці, можуть навіть не намагатися стартувати бо знають, що їхні шанси мінімальні.
А тепер уявіть, що ця дистанція це ЖИТТЯ.
Чому це важливо розуміти?
Люди, які виросли в стабільних родинах, не знають, як це боятися прийти додому. Вони не замислюються над тим, що їх годували і одягали, що їм ніколи не доводилося переживати голод, насильство чи втрату батьків у дитинстві. Вони впевнено рухаються вперед, бо у них був міцний фундамент.
Але ті, хто з дитинства не мав цього фундаменту, долають у житті значно більший шлях, часто з постійним відчуттям нестабільності, страху чи втоми від боротьби.
Це не означає, що людина з важким минулим не може досягти успіху. Але це означає, що шлях до цього успіху буде складнішим.
ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТИХ, ХТО ПОПЕРЕДУ
Розуміння своїх привілеїв це не про почуття провини. Це про усвідомлення відповідальності.
Якщо вам пощастило стартувати з кращих умов, ви можете простягнути руку тим, хто позаду. Допомогти не осудом (ґ«Чому ти не досяг такого ж?») а підтримкою («Чим я можу допомогти тобі пройти цей шлях?»).
P.s.
Тому наступного разу, коли вам захочеться сказати «Я невдаха», спробуйте згадати а де був ваш старт? І чи дійсно він був однаковим для всіх?
