ЧОМУ Я ВТОМЛЮЮСЯ, НАВІТЬ КОЛИ ТИ “ДОПОМАГАЄШ”

​- Я вчора казала, що машина зламалася. Ти відвіз її в ремонт?
– Ні, ти ж не сказала, що її треба везти…

​Знайомий тригер? Здається, партнер не відмовляється і готовий допомогти, але чомусь після такої “допомоги” ви відчуваєте тотальне емоційне вигорання((

​Секрет у тому, що ми потрапляємо в пастку розподілу відповідальності.
Будь-яка, навіть найпростіша справа, складається з трьох етапів. Але жінка часто несвідомо забирає собі найважчі.
​Уявіть собі будь-яке завдання від ремонту авто до закупівлі продуктів.

Це завжди цикл!!!!

​1️⃣ Моніторинг (Побачити проблему).
Зрозуміти, що щось зламалося, хліб закінчився, а у дитини немає шапки. Це функція сканера, яка потребує постійної осознанності
​2️⃣ Менеджмент (Придумати рішення).
Знайти майстра, запланувати час у графіку, вирішити, що приготувати. Це функція організатора, яка з’їдає левову частку ментального ресурсу

​3️⃣ Виконання (Зробити руками).
Власне, фізична дія: відвезти, купити, прибити

​📛 У чому пастка?
Коли партнер каже: “Ти ж не сказала”, він погоджується взяти на себе тільки 1/3 навантаження (етап №3)

А жінка забирає собі 2/3: вона мусить бути сканером, менеджером і контролером.

​Це називається ментальне навантаження. Це невидима праця, яка виснажує психіку сильніше за фізичну втому. Виникає парадокс: я делегую тобі завдання, щоб відчути опору, але натомість завантажуюся ще більше

​💔 Психологічна ціна такого сценарію
У той момент, коли жінка змушена роздавати вказівки, вона перестає бути Жінкою. Вона активує родовий сценарій Мами.
Вона дає задачі, вона перевіряє уроки (результат), вона несе відповідальність.

​Але з мамою не хочеться близькості.
Маму не хочуть як жінку.
Ця роль вбиває пристрасть і накопичує приховану агресію та образу.

​Що таке доросла позиція?
Доросла людина не мислить категорією: “Мені не видали задачу – я сиджу рівно на сраці”. Це інфантильна позиція п’ятирічної дитини.

​Доросла відповідальність у стосунках це ламати цей паттерн і брати на себе повний цикл:
Я бачу проблему
Я планую її рішення
Я її вирішую
​Сам!! Без нагадувань!!!

Тому що це не “допомога мамі”.
Це наш спільний побут, наші спільні кордони комфорту і наше спільне життя

Ляля❤️

Поділитися постом:

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Останні публікації

Підписка на оновлення

Щоб не загубити, можу деколи про себе нагадувати, не частіше разу на місяць.
Кошик