АЛЕ НЕ ОДНАКОВИЙ
Ми любимо думати, що якщо діти росли під одним дахом, у них однакове дитинство. Але це ілюзія.
Батьки, яких переживає дитина, не паспортні особи, а люди з конкретного моменту життя.
Для старшої дитини вони одні молодші, тривожніші, з мріями й страхами, які ще не зламались.
Для молодшої інші: втомлені, обережні, змінені досвідом, болем чи розчаруванням.
І навіть якби вони могли бути однаковими для всіх дітей (а це неможливо),
ви б усе одно відчували їх по-різному. Бо тіла мають різну чутливість. Бо один ловить погляд, інший тінь. Один пам’ятає туман на вікнах, інший запах компоту. Один відчуває тепло, інший прозору плівку між собою й світом.
Батьки по-різному торкаються синів і доньок.
Культура, сценарії, несвідомі ролі не дають бути “рівними”
Кожна дитина викликає свої захисти, свої мрії, свої болі.
Тому у вас різні спогади. Різна реальність. Різні родини, які жили під одним дахом.
Ляля ❤️
