Колись тіло належало батькові, чоловікові, церкві
Колись тілом жінки керували документи, погляди, дозволи
Колись навіть волосся вимірювалося мораллю
А сьогодні… ми досі питаємо
А ЩО ЦЕ В ТЕБЕ НА ТІЛІ?
Наче тіло не твоє
Татуювання це не про шокування
Це про повернення влади над тим, до чого всі так довго мали доступ
Це про право сказати
Я ВИЗНАЧАЮ, ЩО БУДЕ НА МЕНІ НАПИСАНО
Це про памʼять
Про смерть
Про любов
Іноді оберіг прикраса ритуал
Іноді протест. Мовчазний. Глибоко тілесний
Іноді слід болю, якому дозволили залишитися
Але на своїх умовах
У психіатрії давно перестали ставити знак рівності між тату і психопатологією.
Часи, коли ТАТУ = ДЕВІАЦІЯ минули
Сьогодні важливо не ЩО на тілі, а ЯК і НАВІЩО.
Татуювання ТО НЕ САМОПОШКОДЖЕННЯ
Це не автоматичне не імпульсивне не суїцидальне
Це усвідомлений процес в якому людина КЕРУЄ болем!
Контролює. Дозує.
Іноді зцілюється через нього.
У нейропсихології це називається
ТІЛЕСНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ Я
Людина буквально ВИШИВАЄ себе на собі
Переписує тіло
Перепрошиває ідентичність
Трансформує біль у малюнок
Перетворює вразливе у видиме
Тіло стає живою книгою
Символічною
Особистою
Автономною
Це НЕ ПРО демонстрацію
Це ПРО ЗНАЧЕННЯ
Навіть якщо ви його не бачите воно там є
Як психотерапевт, скажу
Тіло це останній рубіж автономії
Коли немає влади над політикою, над родиною, над війною у тебе залишається шкіра
Коли всі змушують мовчати ти вибиваєш голос чорнилом
І тепер у тебе є місце, яке точно належить лише тобі
ЯКЩО ВАС
Тривожать чужі татуювання?
Здається, що людина “не така”?
Хочеться прочитати на тілі ДІАГНОЗ?
Запитайте себе: а чому ваше психічне благополуччя залежить від чийогось малюнка?
Бо тату це не ознака хвороби.
А от НАПОЛЕГЛИВЕ БАЖАННЯ всіх класифікувати, оцінювати, ставити ярлики вже ближче до тривожного розладу
Тату це не про зламаних!!!
Це про тих, хто ВЖЕ ВИЙШОВ із болю з якимось висновком
І залишив його на шкірі, а не в горлі!!!
