Це тобі збрехали. Про “поки не полюбиш себе – тебе ніхто не полюбить”. Брехня. Полюбити себе – задача не для ранку понеділка. Це подорож. Через покинуті поля, зарослі докорами. Через гнилі компліменти, які колись були підкупом. Через сором, який ти носиш, як стару сорочку з чужим імʼям.
Але є одне правило, яке завжди спрацьовує:
НЕНАВИДИШ СЕБЕ -ОБОВʼЯЗКОВО ЗНАЙДЕТЬСЯ ХТОСЬ, ХТО ПРОДОВЖИТЬ
Б’ЄШ СЕБЕ ДУМКАМИ – БУДЕ ХТОСЬ, ХТО ЗРОБИТЬ ЦЕ РУКАМИ
САМ СЕБЕ ПРИНИЖУЄШ – ЗʼЯВИТЬСЯ ТОЙ, ХТО ЗРОБИТЬ ЦЕ ВГОЛОС
ТИХО ЗНЕВАЖАЄШ СЕБЕ – ГУЧНО ЗНЕВАЖАТИ БУДЕ ХТОСЬ ІНШИЙ
ЖИВЕШ, НІБИ ТЕБЕ НЕМАЄ – З ТОБОЮ БУДУТЬ ТІ, ХТО ЦЕ ПІДТВЕРДИТЬ
НЕ ДАЄШ СОБІ ТЕПЛА – БУДЕ ХТОСЬ, ХТО ТЕБЕ ОХОЛОДИТЬ ДО КІСТОК
НЕ ЧУЄШ СЕБЕ – ПОРУЧ БУДУТЬ ТІ, ХТО ТЕБЕ НЕ СЛУХАЄ
НЕ ЗАЛИШАЄШ СОБІ ПРАВА НА ПОМИЛКУ – ПОРУЧ БУДЕ ТОЙ, ХТО ЗА НЬОГО КАРАЄ
НЕ ВАРТУЄШ СЕБЕ -ПОРЯД ПРИЙДУТЬ ТІ, ХТО ОБІЙДЕТЬСЯ БЕЗ ТВОЄЇ ЦІННОСТІ
НЕ ЗНАЄШ СОБІ ЦІНИ – ІНШІ ЇЇ ЗНИЗЯТЬ ДО МІНІМУМУ
І поки ти сам собі – в’язень і наглядач ти не помітиш, як закохаєшся у свого катюга ( цікаво є таке слово🤔).
Бо він говорить те, що ти сам собі не встиг.
Бо він бʼє туди, куди ти не наважився.
Бо він “чесний”
Бо ти ж сам себе не вартий, правда?
Подивись на тих, хто поруч.
Не на фото. А на щоденні сцени.
Коли ти мовчиш – чи хтось чує тебе?
Коли ти плачеш – чи хтось лишається?
Коли ти смієшся – чи хтось радіє по-справжньому, а не з оцінкою в очах?
ТЕБЕ НЕ ОБОВʼЯЗКОВО ЛЮБИТИ.
Але спробуй хоч би не зраджувати.
Познайомся з собою.
Скажи: привіт, я той, хто вижив.
Я той, хто носить у грудях серце, яке ще не зламалося остаточно.
Я той, кому болить.
Але я є!!
Бо ненависть НЕ ЛЮБИТЬ БУТИ ОДНА.
І вона завжди приводить із собою ПАЛАЧА
