У кожного є ТА САМА ДАТА
Хтось щороку ламає ногу в квітні. Хтось незмінно втрачає роботу в листопаді. Хтось щороку в серпні потрапляє до лікарні без видимої причини, але з однаковим відчаєм у грудях.
Це не збіг. Це може бути синдром річниці коли ваша психіка і тіло ВІДГУКУЮТЬСЯ на подію, про яку ви не знаєте, але яка вкорінена в родовій пам’яті.
Втрата дитини, смерть на війні, насильство, ганьба, покинутість.
Якщо про це ніхто не говорив воно не зникає. Воно мовчить.
Але мовчання не кінець історії!
Історія повторюється. Через вас. У вас. На одну й ту саму дату.
Один чоловік щороку у день смерті свого діда потрапляв у ДТП.
Дівчина на дату загибелі матері щороку починала нові токсичні стосунки.
Хтось не міг завершити проєкт, який завжди зупинявся у квітні місяці депортації бабусі.
Це не містика. Це травма, яка не отримала слів.
І тому шукає форму в нашому тілі, нашому житті, нашому виборі.
Спробуйте спитати себе
— Чи є у вас дні, коли майже завжди стається щось складне?
— Чи хворієте ви в один і той самий період року?
— Чи повторюються у вас життєві події з інтервалом рік/два/три навіть якщо обставини інші?
— Що було в житті вашої родини в ці дати — покоління назад?
— Які події в роду залишились не оплаканими, не розказаними, не визнаними?
Що робити?
Не боротись. А побачити.
Дізнатись свою геносоціограму. Спитати про дати.
Почати розмову там, де мовчали покоління.
Дати словам те, що носили клітини.
Бо тільки тоді можна вийти з чужого кола.
І вперше вибрати свою дорогу не під диктовку календаря.
