Це твій захист від депресії. Це може звучати дивно, але психіка працює мудро: коли щось болюче трапляється – вона запускає горе як природний процес зцілення. Бо депресія – це не про втрату. Це про втрату,

Легко радити “пробачте і рухайтесь далі”, коли це не ви стоїте над маленькою могилою, яку навіть не встигли обкласти плитою. Легко говорити “та яка різниця”, коли у твоєму паспорті завжди було зрозуміло, хто ти –

Ви знали, що перед виходом на новий рівень життя завжди підсовує старий сценарій? Той самий, де ви колись упали, розбилися, де досі дзвенить пам’ять болю. Життя ніби каже “Ну що, впізнаєш цю сцену? Знову ті

(читати як внутрішній діалог або тілесна практику) Я звертаюсь до свого Роду, до памʼяті тіла, до несвідомого, яке носить у собі досвід усіх жінок мого роду їхні перемоги і втрати, їхню силу і мовчання, їхні

Крики і плітки то завжди для тих, хто не витримує тиші й самого себе. Осуд і подвійні стандарти – зброя слабких, які прикривають страх власної нікчемності. Аллергія на інфантильність, бестактність і жадність – бо це

​Є одна геніальна мудрість Якщо ти сів у поїзд, і він їде не в тому напрямку, виходь на першій зупинці. Бо чим далі поїдеш, тим дорожче повертатися назад ​І це не просто про поїзди. Це

1. Вас більше не тригерить чуже життя Люди можуть вибирати свій шлях, навіть якщо він дивний для вас. І це більше не викликає агресії чи осуду. 2. Вам не соромно за свої почуття Злість, сльози,

(щоб не вбити любов, не зруйнувати себе, не зробити дім полем бою) Давайте будемо чесні. Іноді всім нам хочеться вбити. Зварити з чоловіка борщ, вигризти двері, викрутити батарейки з пульта. І не тому, що ми

Іноді здається, що це ненависть. Глуха, липка, пасивно-агресивна. Але якщо придивитися це страх. Ненависть тут як побічна реакція. Як дим після вибуху. Бо сильна людина порушує домовленість. Домовленість бути зручним. Домовленість не виходити за рамки.

Усередині мене живе не одна я. Там – ціла пара. 🫂Та, що тримається – і та, що більше не може. Та, що планує – і та, що просто хоче тепла. Та, що намагається бути сильною

Я просто доросла донька ( кінець статті для всіх дівчат у котрих є мама) Я люблю тебе. Так, як любить дерево свою землю: глибоко, без заперечень, даруючи тінь і плоди. Але я не можу врости

Ти народилася не просто першою – ти народилася опорою. І це сталося не тому, що ти так вибрала. А тому, що це почалося не з тебе. У родині, де бракує опори, система завжди шукає, ким